Я довго не могла ощасливити чоловіка цікавим станом. Лікарі в один голос казали мені, що все в порядку, що я цілком здорова, і попросили певні ж обстеження пройти і чоловіку. Але Ярослав навіть чути про це не хотів. Він постійно повторював мені, що цілком здоровий і в нього все добре. Тоді я вдалася до відчайдушного кроку.
З Ярославом я познайомилася ще в студентські роки. Ми обидвоє з села із великих сімей, можливо, тому ми хотіли мати багато дітей.
Ми все зробили за правилами. Спочатку шлюб, потім спільне життя і, нарешті, діти. Ми хотіли не поспішати, не поспішати й підійти до цього статусу збалансовано. Ми вірили, що колись доля подарує нам багато дітей.
Але якось доля не хотіла йти нам на зустріч. Наші друзі поступово створювали сім’ї, але ми все ще були без діток. Я тоді якось особливо цим не займалася, вірила, що колись це має статися.
Коли цього не сталося навіть через чотири роки, мене почали переслідувати дивні думки. Адже це досить довго. А якщо з нами щось не так?
Я не розуміла, чому в нас все так довго. Мені було далеко за двадцять, тому я мала б легко ощасливити чоловіка двома смужками, але нічого не ставалося. Тому я взяла все в свої руки і вирішила звернутися до спеціаліста.
Результати були однозначні, я була абсолютно в порядку і ніщо не заважало мені стати мамою.
– Я не бачу нічого підозрілого, але мушу зазначити, що це залежить від обох батьків. Вашому чоловіку теж варто пройти обстеження, – сказав мені лікар.
Для мене це було очевидно, але не для Ярослава.
– Я не буду цього робити. Я здоровий і на тому крапка. – Чоловіки завжди здорові, це з тобою щось не те, – говорив він.
– Але я вже була у лікаря. Зі мною все добре. Ти маєш пройти також певне обстеження, – благала я його.
– Ти, мабуть, була не в того лікаря. Сходи до іншого. Зі мною все гаразд, – відповів він і не захотів більше про це говорити.
Я не знала, що робити. Якщо ми не можемо стати батьками, а я здорова, залишається лише одне логічне пояснення. Не все добре з Ярославом…
Мені довелося поговорити з кимось про це. Я не хотіла йти до мами, вона не в тому віці, я впевнена, що вона подумає, що провина тільки моя. Я довірилася своїй найкращій подрузі.
– Катерино, можливо, йому все одно? Як ти це бачиш? Як він може стверджувати, що здоровий, якщо ніколи не проходив обстеження? Мабуть, це зачепило його его. Але це не ставлення чоловіка, який готовий до сім’ї, – сказала мені подруга.
– Я знаю… і мені шкода. Я не знаю що робити. Я не можу змусити його.
– У мене є ідея, але… ти подумаєш, що зі мною щось не те, – загадково сказала вона.
– Давай, говори!
– Ти могла б знайти хлопця, трішки схожого на Ярослава… І якби це спрацювало, він би не дізнався… – прошепотіла вона, і я ахнула.
– Але це була б невірність! Я люблю його!
– Невірність? Це єдине, що ти можеш зробити, щоб стати мамою, а Ярослав батьком – скочити в гречку!
– Звичайно хочу. Але це…
З одного боку, я відчувала, що не можу так вчинити з Ярославом, а з іншого… мене це якось хвилювало. Минав час і наближалося моє тридцятиріччя. Ще вчора я була молодою дівчиною і мріяла про велику сім’ю. А зараз?
Я живу з чоловіком, ми весь час сперечаємося, і у нас немає дитини та надії. Можливо, це змусило мене діяти.
Я постійно повторювала слова подруги про те, що я повинна знайти чоловіка, схожого на мого чоловіка…
Мені це вдалося… Все минуло добре, просто в мене була одна дуже велика ціль і я до неї йшла.
Мене мучили докори сумління, я почувалася не добре. Оскільки це продовжувалося, я подумала, що, можливо, мені варто глянути на “результат”.
Коли я побачила дві смужки, то ледь не стерпла. Я не знала, радіти мені чи плакати. Я мала те, що хотіла, але якою ціною?
Перед тим, як сказати Ярославу про свій цікавий стан, я пішла до лікаря, щоб він все підтвердив.
Чоловік аж до стелі підстрибував від радості. Наші стосунки відродилися, ми знову були двоє… закохані, як колись…
Коли на світ з’явився мій син, свекруха і свекор постійно говорили, як він схожий на свого тата. Чоловік пишався цим. Він ніколи не дізнається правди.
Сьогодні у нас вдома є трирічний скарб і ми щаслива сім’я. Можливо, це прозвучить дивно, але я вірю, що короткий і плідний роман врятував мій шлюб…
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
