Кожен невдалий роман наближає до справжнього кохання. Свого.
Я довго не могла зрозуміти, навіщо Степан мені потрібен. Сміється, похлинається, ходить, як моряк по палубі в найжорстокіший шторм, руки завжди вологі, квіти хирляві, розмови нудні. Він забирав мене після роботи і годував вечерею. Їжа теж так собі: картопля пюре, жирна свиняча котлета, солоний огірок.
Я зустрічалася з ним по інерції і все більше нахабніла, ображала і не кидала. Скасовувала побачення в останній момент, сердилася і тричі змінювала номер телефону. А потім він взяв мене за руку і попросив: «Якщо ти все ще зі мною – стань, будь ласка, добрішою». І я стала.
Мою сестру Галю чоловік довго вчив говорити слово «ні». Спершу – по-хорошому, потім – по-поганому. Вона була готова виконати його будь-яке прохання: перефарбувати гараж, пропилососити машину, з’їздити в кудись там по розсаду помідорів для його бабусі і супроводити дідуся на УЗД. Потім він став просити зробити генеральне прибирання в квартирі друга, поселити у себе його далеких родичів і здати в чистку улюблений іранський килим. Зробити діло в примірочній, на даху. Словом, він свого домігся. Галя блискуче вивчила урок і слово «ні» тепер вимовляє дзвінко, ніби виконує п’єсу Майкапара «Метелик».
Дівчина з рідкісним ім’ям Зоряна завжди і всюди спізнювалася. На роботу, в кіно, на поїзд, літак, весілля, ділові сніданки і на концерт Арсена Мірзояна. Двадцять хвилин – не на часі. Потім їй зустрівся Сашко. На кожній руці – годинник, щільний «бізнес-календар» і «Гугл пробки» – в телефоні. Розповів, що один прадід – німець, другий – японець і пунктуальність у нього в крові.
На перше побачення Зоряна запізнилася на півгодини. Він дочекався, але вечір був зіпсований. На друге – всього на п’ятнадцять хвилин. Сашко залишив для неї келих вина, букет ірисів і записку: «Час – це єдине, чим я керую». Потім запросив на вихідні до Львова. Забронював два номери і розпланував уїк-енд: Домініканський собор, «Криївка» та «Дім легенд». Сказав, що заїде рівно о шостій ранку, і Зоряна прокинулася о четвертій. Коли вийшла з під’їзду о 6:05, він уже від’їжджав і тільки моргнув фарами. Більше вони не бачилися, а вона відтоді приходить вчасно.
Кожен чоловік викладає щось своє. Свою теорію і свою практику. Тренує нас. Виховує. Загартовує. Вчить спілкуванню, флірту, прийняттю, терпінню, внутрішній гармонії. Вказує на недоліки. Шліфує гідні якості.
Кожен чоловік – учитель, навіть якщо нам зовсім не подобається його урок.
Ірина Говоруха
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
