Моя свекруха Ангеліна Павлівна жила й працювала в Італії майже 20 років. Зовиця вона купила квартиру, коли та заміж виходила, а нам тільки у свята на подарунки дітям невелику суму надсилала.
Своєї житло ми з чоловіком купили самі – взяли в іпотеку двокімнатну квартиру. Денис сказав тоді, що від матері залежати не хоче й нічого в неї не проситиме.
Купила ми однокімнатну квартиру, але зараз я чекаю на другу дитину і ми розуміємо, що треба нам вже більше житло.
Коли мама чоловіка повідомила, що буде повертатися додому, я попросила Дениса натякнути їй, що непогано буде якщо вона нам допоможе і дасть грошей.
Справа в тому, що у нас є певна сума, але на перший внесок на простору двушку на досить. А свою нинішню квартиру ми продавати не збираємося – віддамо під оренду, щоб мати постійний додатковий пасивний дохід, а в майбутньому вона комусь з дітей дістанеться.
І Денис пояснив все це мамі й натякнув, що ми сподіваємося на її участь і допомогу цього разу – я сама чула ту його розмову з мамою. Коли я запитала про результат, чоловік сказав, що Ангеліна Павлівна сказала, що почула його й пообіцяла посприяти.
І ось мама чоловіка оголосила про своє повернення. Я дуже готувалася до приїзду свекрухи з Італії – адже у мене на нього були великі сподівання! Які. забігаючи наперед, не виправдалася.
Я дівчина з села, батьки мені передали качку, яйця домашні – все, аби порадувати маму чоловіка. І вона, коли прийшла до нас у гості на суші, все взяла, сказала, що й дочкою ще поділиться гостинцями. Але грошей так і не дала!
А коли я побачила зовицю на новій машині – це стало останньою крапкою, все ж ясно як божий день: матуся купила улюбленій доні автрівку.
І ось в той момент я твердо вирішила, що свекруху й бачити не хочу більше, і чоловік мене не переконає! Не розумію я такого ділення між дітьми, от хоч що мені робіть. Для мене мої діти будуть завжди однакові, але це точно не про мою свекруху.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
