fbpx

Я дуже любила мою свекруху і Тетяна Павлівна мене повністю влаштовувала, поки вона жила в Ізраїлі, працювала там і допомагала нам трохи фінансово. А це взяла і приїхала! В країні таке твориться, а їй додому захотілося! А у нас тут дитинка якраз народилася. І скажу одразу – що мама чоловіка виявилася людиною настільки самозакоханою, що просто не передати словами!Знала б я це раніше – поводилася б по-іншому. А тепер навіть не знаю, що й робити. Напевно, доведеться побити з нею горщика. Коли ми з Данею одружилися, його мама на той час працювала й жита в Ізраїлі, вона була там нянею шістьох дітей в одній родині

Я дуже любила мою свекруху і Тетяна Павлівна мене повністю влаштовувала, поки вона жила в Ізраїлі, працювала там і допомагала нам трохи фінансово. А це взяла і приїхала! В країні таке твориться, а їй додому захотілося! А у нас тут дитинка якраз народилася.

І скажу одразу – що мама чоловіка виявилася людиною настільки самозакоханою, що просто не передати словами! Знала б я це раніше – поводилася б по-іншому. А тепер навіть не знаю, що й робити. Напевно, доведеться побити з нею горщика.

Коли ми з Данею одружилися, його мама на той час працювала й жита в Ізраїлі, вона була там нянею шістьох дітей в одній родині.

Я познайомилася з нею на заручинах, і Тетяна Павлівна поїхала назад, але вона обіцяла нам допомагати в усьому. Наприклад, пропонувала жити у її двокімнатній квартирі. Принаймні поки вона не приїде додому. Ми, звичайно, погодилися, навіщо витрачати гроші на орендоване житло?

Моя свекруха, якої не було на нашій весільній церемонії, зробила дуже милий подарунок: перший внесок на квартиру в іпотеку, а далі ми продовжували жити в її квартирі й платити. Але вже за рік життя у нашому з Данилом шлюбі почали з’являтися перші проблеми.

Справа в тому, що ми вирішити народити дитинку. Я, наприклад, завжди хотіла стати молодою мамою, щоб точно добре розуміти свою дитину, відчувати її думки та потреби. Крім того, коли ти молода, у тебе ще є багато перспектив та можливостей. Та й чоловік мене підтримав. Але була одна проблема, а точніше одразу дві.

По-перше, на той час чоловік ще не мав прибуткової роботи. А маленькій дитині потрібно дуже багато. Починаючи від якісних підгузків і сумішей, закінчуючи найкращим дитячим садком. Якщо ти хочеш мати малюка, зроби все, щоб у нього було щасливе дитинство. А не те, що було у наших батьків.

Тому відсутність нормального фінансового стану мене дуже пригнічувала й засмучувала. Але це було ще не все.

Моя свекруха Тетяна Павлівна раптом надумала повернутись додому. Так, якісь гроші вона відклала на чорний день. Але їх було замало. Це казала вона сама. Після повернення додому свекруха в’їжджає до своєї двокімнатної квартири. Хоча я вважаю це не справедливо. Адже її ранній приїзд не що інше, як форс-мажор. Тому нам також треба було б переглянути свої обіцянки.

Малюк народився якраз за 3 місяці перед приїздом мами мого чоловіка. Назарчик наш – гарний, здоровий хлопчик, для якого зроблю все. Однак насправді все зараз досить важко. Свекруха не вигнала нас з дому. Але вона приїхала не дуже  здорова, і їй потрібен догляд. Тепер нас четверо у двокімнатній квартирі. І побут, самі розумієте, ми маємо дуже специфічний.

Мене Далило, слава богу, не змушує доглядати матір. Він все робить сам. Але від цього, якщо чесно, не легше. Я ж теж потребую допомоги свого чоловіка.

Я вважаю, що було б правильно витратити гроші, подаровані нам на весілля, і з них сплатити квартиру в іпотеку. Але з тією умовою, що в ній жила б моя свекруха. Так було б найкраще для всіх. По-перше, вона сама, і їй однокімнатна квартира підійде краще. Ну, а що, нам трьом переселитися туди? Це ні в які ворота, і ворота має це розуміти.

По-друге, моя свекруха тепер ніде не працює, тож їй за великим рахунком не має значення, де жити. А у Дані офіс близько, і я подружилася з сусідами. Але мою ідею ніхто не підтримує.

Тетяна Павлівна наполягає на своєму, чіпляється за минулу нашу домовленість про те, що вона житиме в цій квартирі, як завжди і хотіла. Але за нашими домовленостями її ще років 10 взагалі не мало бути в країні, правда? Отже, вони вже, як мінімум, неактуальні.

Чоловік теж не хоче з’їжджати від заслаблої матері. І я кажу Данилу, що, коли він має таке велике бажання їй допомогти, він зможе після роботи до неї приїжджати туди, в однокімнатну квартиру. Я все розумію. У ці дні я сидітиму з дитиною сама, я згодна. Іду назустріч як можу. Хоча сама навіть не уявляю, як це буде на ділі.

Взагалі, звичайно, я хотіла б, щоб свекруха знайшла собі якогось чоловіка свого віку і переїхала жити до нього. Оце було б чудово. Може, потім воно так і буде, коли вона одужає? Я б дуже сильно цього хотіла, але це, звичайно, поки що лише мрії.

Як я вже сказала, заради своєї дитини я навіть готова йти по головах. І мене не цікавить те, як свекруха намагається прогнати мене, свого сина та онука зі своєї квартири. Даня тут вважає інакше, він, зрозуміло, переживає за матір.

Є в мене ще одна ідея – це вже крайність. але може доведеться вдатися й до неї. Взяти частину тих грошей і витратити їх на юриста. Можливо, він за законом зможе довести, що дитині потрібні особливі умови, поки він ще зовсім крихітка. І ми з моєю свекрухою змушені будемо домовитися в мою користь.

Але поки що я не роблю такого кардинального кроку. Побачимо, як буде далі. Але жити утрьох в однокімнатній коробці я не збираюся. Якщо треба буде, подам хоч на розлучення. Перед тим, як виходити заміж, я розраховувала на інше.

Зате тепер я знаю, що таке цинізм. Мене цинічно обдурили. Ми з дитиною в цій ситуації потерпілі. І просто так ми здаватися не збираємось, я свого досягну у будь-який спосіб. Буду вдячна за поради!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page