Я дуже після цього в дочці розчарувалася. Я все життя її берегла, як зіницю ока. Вона хотіла йти вчитися на художника, але ми з батьком зуміли Олю переконати, що це не професія для жінки. Поступила вона вчитися на бухгалтера, з цією професією її будь-де візьмуть, до того ж, з математикою вона була на “ти”. І ось після літа, коли вона отримала свої перші гроші, підробляючи в піцерії, я дочку не впізнала.
Не знаю, як так склалося. Я намагалася все робити правильно, але щось не вийшло…
Ми з чоловіком виховуємо єдину дочку Олю. Я намагалася для неї робити все якнайкраще, і одяг хороший і навчання і ще багато чого.
У школі вона дуже добре вчилася, була відмінницею. Не часто ми випускали її гуляти, але повірте, це було виключено для її ж блага. В ті часи це було трохи навіть небезпечно, особливо в нас, на Сихові у Львові. Іноді від неї появлялися дивні прохання, щось, ніби того, як пофарбувати волосся у рожевий або ж зробити тату.
Зрозуміло, я як її мати, не могла цього допустити, адже несла відповідальність за Олю. Тим більше наша донька була дуже не постійна, тому вибране нею ж тату могло б швидко набриднути. А що з ним потім робити?
Коли ж прийшов час вибрати професію, Оля захотіла стати художником. Але що ж це за професія? Нею навіть на кусок хліба не заробиш.
Довший час ми сперечалися, але все-таки донька погодилася піти на бухгалтера. Олі завжди не погано вдавалася математика, та і ця професія на мій погляд надійна і стабільна, адже точно знайдеться робота.
Перший курс в доньки минув добренько. Звісно, було важко, але таке у всіх є. Ніхто її не відволікав від навчання. Донька навіть хлопця не мала, адже за її словами, її це не цікавить. Звісно, мене трохи дивувало, що Оля досі без хлопця.
Та і якщо подивитися на її однолітків то більшість з них мали вже стосунки іноді навіть не перші. Деякі дівчата вже і заміж в такому віці виходять, а моя донька досі “не цілована”. Я почала навіть переживати, може це Олю цікавлять не хлопці…?
Звідки такі переживання? Просто моя подруга виїхала ще на початку вторгнення до Польщі, де її донька почала “гуляти” з подругою. Тому звісно я через це переживала, хто його знає, яка та молодь… Думала, на період літа щось зміниться, але ні.
На літо Оля пішла працювати в піцерію. Почала заробляти свої гроші і зовсім змінилася.
Коли в доньки появились свої гроші вона майже перестала мене слухати. Оля пофарбувала волосся, вибрила висок, зробила собі пірсинг.
І схоже, це не останні зміни в її зовнішності. Вона почала мені грубо відповідати, а на початку навчання відмовляється ходити на пари. В неї тепер є свій дохід і вона не бачить сенсу витрачати життя на професію з якою ми їй допомогли.
Порадьте мені, люди добрі, невже нічого не можна з цим вже зробити?
Невже моя донька ніколи більше не стане слухняною дитиною?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!