fbpx

Я дуже поважаю це вбрання. Але традиція – є традиція. Весільна сукня має бути білою, повітряною, пишною, невагомою, наче хмаринка… Я собі свого часу не змогла такого дозволити, а тепер дочка мені таку капость вирішила влаштувати, я навіть на розпис, мабуть, не піду. Вони запланували невелике, але вишукане торжество в одному з кращих ресторанів Франківська

Моїй дочці вже 33 роки, вона юрист, будувала кар’єру, заміж не поспішала, хоча я вже її дуже просила, адже хочу внуків встигнути поняньчити.

Справа в тому, що я і сама народила Оленку у 28. Тому я вже далеко не молода. Сили з кожним роком не добавляються. Ростила я дочку майже сама, бо з її батьком ми розійшлися, коли Оленка у другому класі навчалася. Той пройдисвіт знайшов собі іншу. Допомагав фінансово, іноді брав дочку до себе, але в основному мені допомагали, скільки могли, мені батьки. Не грошима, а посидіти з дитиною, поки я на роботі.

І ось рік тому Оленка, яка вже давно живе окремо від мене у власній однокімнатній квартирі, привела до мене знайомити свого нареченого Тимура. Хлопець мені сподобався і я їх благословила.

Нарешті минулого тижня дочка повідомила мені, що вони з подали заяву на розпис і запланували невелике, але вишукане торжество в одному з кращих ресторанів Франківська.

– Ну а сукню ти купила, донечко? – запитала я.

– Весільної сукні у мене не буде, мамо, ми з Тимуром вирішили розписатися у вишиванках, вже їх нам шиють на замовлення. У мене буде блакитно-жовта сукня, дуже гарна!

Я аж в лиці змінилася, коли почула це. Ну як так? Ні, не подумайте, я дуже поважаю і люблю наше українське національне вбрання. Але хоч трісни не розумію, коли у вишиванки вдягаються на весілля! Адже традиція – є традиція. Весільна сукня має бути білою, повітряною, пишною, невагомою, наче хмаринка… Я собі свого часу не змогла такого дозволити, а тепер дочка мені таку капость вирішила влаштувати! Я з нею спробувала поговорити, але дочка відповіла, що вони вже все вирішили, і взагалі це не моя справа, а лише її і Тимура.

Я навіть на розпис, мабуть, не піду, адже я так мріяла побачити Оленку саме у весільній сукні, у вбранні нареченої… Прикро до сліз.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page