Вероніку я знаю ще зі школи, хоча до нашої школи вона перевелася лише у старших класах. Ми відразу з нею здружилися, добре ладнали і навіть після закінчення навчання намагалися підтримувати зв’язок, хоч і не завжди це виходило.
А цього року Вероніка розлучилася з чоловіком і залишилася сама з донькою на руках у орендованій квартирі. Так, вона дівчина розумна, при роботі, але зарплата невелика, жодних надбавок та премій немає. А від колишнього чоловіка мінімальна допомога, аліменти він платить зовсім не великі.
У Вероніки у нашому місті живуть батьки. Але вони вже на пенсії, гроші самим потрібні, адже здоров’я в їхні роки – річ досить непостійна, регулярно доводиться витрачатися на його підтримку. Добре, що Ніка батькам хоча б дитину іноді може залишати, це вже для неї суттєва допомога.
Я вперше приїхала до них погостювати і була неприємно здивована. Квартира старенька, ремонту давно не було, меблі старі, техніка теж не першої свіжості. Так, подруга не нарікає, це не в її звичках. Але я розумію, як їй тяжко. Бачу, що грошей не вистачає навіть чогось смачненької дитині купити.
Цього разу, отримавши зарплатню та новорічну премію, я напросилася до подруги у гості на чай. Дорогою купила крупи, олію, сир, тунця в консервах, тортик: захотілося якось допомогти. Зайшла, відчинила холодильник, а там – пусто. Навіть не по собі стало.
Вероніка зніяковіла, але мою допомогу прийняла з подякою. Сіли ми пити чай, і в розмові я якось згадала, що в неї начебто був брат.
Подруга трохи помовчала, а потім розповіла, що з братом вони не підтримують зв’язку, і її життям він зовсім не цікавиться. Та й ніколи йому, у нього бізнес і всякі серйозні справи. А днями батьки їй казали, що Михайло із сім’єю поїхав відпочивати за кордон. Виявляється, він живе приспівуючи, гроші лопатою гребе, але із сестрою не спілкується та не допомагає. Тільки до батьків іноді навідується, та й то не часто.
Я просто повірити не могла тому, що батьки подруги у цій ситуації стали на бік Михайла. Вони вважають, що у сина своя сім’я, тому піклуватися про молодшу сестру та племінницю він не зобов’язаний. І це їй слід було думати, за кого виходити заміж і як себе з дитиною забезпечувати.
Я вважаю, що родичі Ніки роблять дуже неправильно. Адже вона для них не чужа людина і нічим не заслужила себе такого ставлення. Скільки її знаю, вона завжди чинила по совісті, завжди всім допомагала, не робила нічого поганого. Життя ж непередбачувана штука. Буде треба, вони ж самі до неї по допомогу звернуться. та Бог їм суддя. А я поки що Вероніці і її донечці Соломії допомагатиму, чим зможу. Адже головне у нашому житті – людяність.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
