Ми з Антоном одружені вже три роки. Перед тим два роки зустрічалися. У мене є дев’ятирічні близнюки, а у мого чоловіка також є двоє менших дітей від попереднього шлюбу.
Я дуже ціную, що всі ми дуже добре ладнаємо разом. Єдиною, хто займається театральними справами, є моя свекруха. Ми з Антоном раніше жодного разу не віддавали їй дітей, навіть на годинку.
Скажете чому? Вони були і є для Алли Сергіївни дивними дітьми, а вона для них дивною бабусею. Я очікувала, що весілля все змінить, і моя свекруха почне брати до уваги моїх дітей. Антон говорив з нею кілька разів і благав її не робити таких видимих розбіжностей.
Замість того, щоб радіти, що, незважаючи на все, ми все встигаємо, що я, що чоловік працюємо, вона суне нам палиці в колеса.
Мої діти вже досить великі, щоб сприймати її невдоволення. Вони ніколи не робили їй нічого поганого, і вони виховуються так само, як і власні діти мого чоловіка. Всі четверо дітей багато разів благали нас бути разом із бабусею. Але бабуся категорично відмовляється. Алла Сергіївна навіть не приховує, що не любить моїх дітей.
Коли ми з Антоном кілька разів запитували її, чому, вона завжди без сорому говорила, що їй вони не подобаються, бо вони не є її власними онуками, і вона має на це повне право. Ми хитаємо головами, але не розуміємо такого її поводження.
Вона дарує власним онукам на Миколая, ДН, іменини подарунки. Турбується про них, купує цукерки, про те, ніколи не спитає, як здоров’я моїх дітей.
Алла Сергіївна може роздавати подарунки, коли всі онуки і мої діти поруч. Я розумію, як їм це важко пережити, адже, в першу чергу – вони діти.
Все це ми намагаємось пояснити їй, але марно. Вона каже, що права…
Мені дуже жаль дітей, але не хочу сперечатись. Нехай буде так…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – littleheartsbooks
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
