Все життя я потроху шию, вмію гарно це робити. Своїм дітям шила, потім старшим онукам, діткам дочки. Але багато не встигала, бо ще працювала.
А коли вийшла на пенсію, оженився якраз молодший син, в нього народилася донечка. І ось тут в мене з’явився час для творчості та ще й маленька модель!
Весь час я їй щось шию, особливо люблю перешивати молодшій онучці платтячка. То своєї ще доньки, до старшої онучки, то щось в секонді куплю і зроблю з нього «цукерочку». Пошила нашій Любаві навіть у дитсадок на випускний сукеночку, гарненьку, рожеву, з гіпюрними вставками, але невістка взяла і купила дитині нову! Я тоді хоч і образилася, але промовчала.
Зараз онучка навчається вже у третьому класі, і нічого з тих речей, які я виготовила сама і в які вклала душу, дівчинка не носить. Так мені і говорить прямо в обличчя: «Бабусю, вони всі не модні!»
Це ж мабуть невістка її навчила, бо хіба може дитина в такому віці в моді розбиратися? А невістка Галя просто чомусь не хоче одягати на Любаву пошиті мною платтячка. Так і лежать всі вони у шафі, нікому не потрібні, а іноді я їх бачу на Любавиних ляльках…
Не розумію: якщо вам не подобаються речі, то скажіть мені про це відверто, щоб я не витрачала зусиль. А то спочатку хвалять, говорять «Яка краса!», а потім закидають на дальні полички шафи…
Автор – Олена К.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
