fbpx

Я готую обід, більше, із запасом. Збираю контейнери в сумку, кашу, суп, іноді салат, домашню солонину. Раз чи два на тиждень, важко спираючись на палицю, мама сідає в автобус

Ми живемо вдвох із мамою. Їй 78 років, вона ще ходить, щоправда, згорбившись, і за допомогою палочки. Років два-три їздить лише автобусом, якщо треба відвідати приятельку, яка не виходить давно з дому. Ця жінка не ходить самостійно. Вік у неї молодший за мами, але пересувається по квартирі тільки за допомогою маленького табурету.

Живе мамина приятелька сама. Має двох дітей, є онуки. Дочка вже багато років не спілкується з матір’ю, навіть не дзвонить. Причини мені не відомі, але з розмови мами зрозуміла – меркантильність. Син живе в іншому місті, іноді приїжджає. Окрім моєї матері до неї приходить листоноша, приносить пенсію.

Я готую обід, більше, із запасом. Збираю контейнери в сумку, кашу, суп, іноді салат, домашню солонину. Раз чи два на тиждень, важко спираючись на палицю, мама сідає в автобус, благо зупинка поруч, і їде до своєї приятельки, яка спілкується лише з телевізоєм.

Мама часто повторює: “Яка я щаслива, що ти живеш зі мною…”

***

Цієї зими морози підкралися рано. Весь грудень стовпчик термометра не піднімався вище -30-35, були морози до сорока градусів. Якось, повертаючись з роботи, на майданчику біля труби опалення я побачила сіру пухнасту грудочку.

Моя мама в сусідньому під’їзді відвідує стару жінку, купує їй продукти. В одне своє відвідування біля дверей будинку вона знайшла слабке кошеня і принесла до свого під’їзду. Подивившись на напівживу істоту, я подумала: “У такий мороз навряд чи виживе це маленьке створіння”.

На третій день маленька кицька підійшла до миски з молоком, відтоді справи пішли на покращення. Я її помила котячим шампунем, після чого вона стала шовковисто-м’ягенькою.

Приблизно через три тижні біля свого під’їзду я побачила біло-рудого, але цілком вгодованого підкидьку. Він щось їв: жалісливі бабусі підгодовують у нас безпритульних котів. «Взяти його до себе, компанію Мусі», – думка майнула відразу, аж надто він був гарний, правда брудний, і дуже маленький, зовсім крихітний.

Наступного дня, помившись, Васька знайомився з Мусею.

З пухнастого сірого грудочка Муся перетворилася на гарну кішечку з білим бантом на шиї. Васька, як і личить чоловіку, набагато переріс її, вплинув гарний апетит. А скільки в них любові та ласки! Впізнають мої кроки, коли я піднімаюсь сходами, сидять і чекають у передпокої.

Я лягаю на диван дивитись телевізор. Муся займає чільне місце, на моїх колінах, Васька умощується поруч. Вранці я прокидаюся, не хочеться вставати, холодно. Коти потихеньку підкрадаються і укладаються біля мене, обігріваючи своїм теплом.

Галина Гостєва

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page