У цивільному шлюбі вже понад 8 років. Колись питання родичів про те, чому ми не розпишемось офіційно, чому Тарас не робить мені пропозиції, чому у нас ще немає діточок, дратували мене і здавалися смішними. Але зараз мені вже не до сміху.
Раніше я цього не помічала, але озираючись назад, я розумію, що витратила свої кращі роки даремно. Вірніше, на чоловіка, якому не потрібна сім’я. Тарас годував обіцянками і говорив, що скоро ми зможемо одружитися, але завжди знаходив привід, щоб це перенести. Основною його відмовкою було: “Немає грошей. Ось назбираємо на весілля, тоді і відгуляємо”.
Я намагалася пояснити, що для мене шикарне весілля і біла сукня зовсім не головне. Просто розписатися, дати обітницю перед Богом. Сказала, що я хочу простого, жіночого щастя. Але Тарас цього не слухав, наполягаючи на своєму.
Батьки намагалися мене вчасно напоумити, говорили: “Цей чоловік не хоче з тобою одружитися, і не бачить тебе матір’ю своїх дітей. Він просто тягне час, і морочить тобі голову обіцянками”.
Але я їх не слухала, і вважала, що у мене ще все життя попереду, що зациклюватися на штампі в паспорті нерозумно, і головне, що нам з коханим добре разом. Навіть мати мого чоловіка одного разу пошкодувала мене, і хотіла відкрити очі на свого сина. Яка ж я тоді була не мудра, що всіх їх не слухала.
Зараз мені вже 34 роки. Через постійні стреси на роботі (Тарас вважає, що нам потрібно накопичити грошей для майбутнього сімейного щастя) у мене сильно зіпсувалася зовнішність і здоров’я. Лікарі кажуть, що мені вже нікуди тягнути з вагітністю, і що якщо я встигну народити в найближчі два роки, то мене можна вважати щасливою.
Я говорила про це Тарасу, але він вважає, що не можна сліпо довіряти сучасній медицині. Каже: “Цим лікарям аби з тебе гроші витягнути на аналізи і лікування”. Він не сприймає серйозно мій страх залишитися без дитинки. Каже, що я даремно нервую, каже: “Зараз і в 50 років народжують”.
Якщо раніше я ще якось вірила словами свого чоловіка, і намагалася йому довіряти, то зараз я вже бачу його ставлення до мене. З кожним днем я відчуваю все більший відчай. Я розумію, що, швидше за все, він мене кине, промінявши на молоду дівчину, яка буде більш приваблива і без проблем зможе йому народити.
Просила у Тараса дитини “для себе”, говорила, що згодна вже жити без штампа, аби був від нього малюк. Однак він мене відмовляє і каже, що піде, якщо дізнається, що я буду намагатися завагітніти без його згоди. Обіцяє, що в цьому випадку я його більше ніколи не побачу.
Що робити? Шукати в цьому віці іншого чоловіка я вже не хочу.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – portal.abczdrowie
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
