fbpx
життєві історії
Я хоча вже два роки, як на пенсії, але робота не важка, тому поки є змога – тримаюсь. Але замість того, щоб мене підтримати, мій, старший на три роки чоловік, вирішив зробити навпаки. – Олено, а чому сьогодні борщ без м’яса, і капуста переварена? Ти з кожним днем стаєш все гіршою господинею. – Василю, не смію питати, ти що, вагони збираєшся розвантажувати? На дивані лежати і такий підійде

Я хоча вже два роки, як на пенсії, але робота не важка, тому поки є змога – тримаюсь. Але замість того, щоб мене підтримати, мій, старший на три роки чоловік, вирішив зробити навпаки. – Олено, а чому сьогодні борщ без м’яса, і капуста переварена? Ти з кожним днем стаєш все гіршою господинею. – Василю, не смію питати, ти що, вагони збираєшся розвантажувати? На дивані лежати і такий підійде.

Минулого тижня Олена Миколаївна прийшла на роботу, і почала жалітися на свого чоловіка.

Вона сама вже не молода. Два роки, як на пенсії, але є здоров’я працювати, то чого б і ні. Чоловік Олени на три роки старший, вже пішов на заслужений відпочинок. Тому, як ми думаємо, від нудьги почав тотальний контроль над витратами. Ну не інакше, як з нудьги. Або така глибока старість на порозі.

– І, що цікаво, дітей виростили, всяке було – і на біржі стояли, і лихі дев’яності пережили – ніколи носа свого і близько не підносив до моїх витрат. А тут – контроль.

Каже, багато витрачаю, купляю нікому непотрібні речі. І взагалі я господиня нікудишня стала. Ні на що не годжуся. Значить, все життя була господиня хоч куди, а зараз – ось.

Зварила борщ, а він бурчить, що замало картоплі, то капуста переварена. Пришила ґудзик – не так пришила. Спочатку думала, він жартує. Та куди там! “А чому у тебе грошей ні на що не хватає? У інших є, а у тебе немає? Чому не котлети на столі, а якісь сосиски?” М’ясо, кажу, вчора було…

Та на що тобі м’ясо кожен день? Не вагони розвантажувати йдеш, а на дивані лежати!

“Вчора! А я хочу сьогодні!” Що, крім котлет, існує й інша їжа, і чути не хоче. Мене дістав. І взагалі, я раніше не помічала, поганий він чи хороший чоловік. Жили і жили. Без особливої ​​ніжності, але і без суперечок. А тепер придивилася – який же він нудний, буркотливий, дріб’язковий…

Може, він і був таким, та коли обидва працювали, це було не так помітно? А зараз як з ланцюга зірвався. Добре, кажу, давай домовимося – на цей місяць бюджет весь сімейний на тобі буде, як пенсію отримаємо, господарство ведеш ти. Ось наші дві пенсії, і моя зарплата.

Платиш-закуповуєш все ти, всі витрати записуєш. Покажи клас.

Василь дійсно показав клас. Все вираховував до копієчки, я тільки диву давалася – звідки така любов до бухгалтерії прорізалася. Кожен день м’ясо. З ринку. І дивно, що вистачило на таку їжу йому грошей! Правда, не на весь місяць. І він за комуналку забув заплатити і за інтернет. І не вистачило на засоби для чищення. І не відклали на відпочинок, і на солодке не залишилося, і на подарунки онукам.

І ліки не купили, а вони потрібні, йому в першу чергу. А так – молодець! Він плюнув та ногою тупнув. Навіть визнав, що досвіду замало – велика справа, щоб він щось визнав… Але осад неприємний залишився. Погана я господиня, погана дружина. Та ось біда, не хочеться мені хорошою щось ставати на старості років. Може, я краще поганою залишуся, ніж про кожну копійку перед ним звітувати буду?

Як у вас з цим справи? Чи то лише мій старий такий нудний став…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook