– Я хочу на сніданки молочні каші!
– Але я не їм молочні продукти, просто не люблю, дається взнаки дитинство в дитсадку і склеєні макарони в молоці – фу!
– Давай буду готувати тобі окремо!
– Ні, я хочу, щоб ми разом їх їли!
Оце наш діалог з чоловіком на днях.
Дорогі читачі, допоможіть мені будь ласка розібратися, хто правий – я чи чоловік в цій ситуації? Мені 32 роки, звуть Мілана. Три роки у шлюбі, чоловік Ігор на два роки старший.
Ми обоє працюємо, у мене п’ятиденка з 8 до 5, робота в офісі, але емоційно виснажлива. У чоловіка гнучкий графік. Моя зарплата 30 тисяч гривень, чоловік заробляє в 2-3 рази більше, але у нього нестабільна зарплата, від місяця до місяця по-різному.
Живемо ми з Ігорем в моїй дошлюбній квартирі, у нього своєї немає, він гроші витрачає на машини – щороку нова. Для мене це не гуд, але він сам заробляє на свої автопримхи: продає, додає, купляє нову.
Бюджет спільний у нас, чоловік балує мене подарунками, але при плануванні витрат все одно більше орієнтуємось на його потреби, бо він більше заробляє, тому вважаю, що це справедливо.
Зараз я на шостому місяці нашою бажаною першою дитинкою. І ось в останній місяць від Ігоря на мене посипалися претензії, мовляв, я погана господиня.
Спочатку побут ми ділили порівну і всіх все влаштовувало. Зараз все перекочувало на мої плечі, і він ставить претензії (хоча я ще не в декреті навіть і працюю), що погано я його годую.
Наш стандартний сніданок – гарячі бутерброди, яєчня, гранола чи іноді каші. Я рано встаю на роботу, і готувати щось вишукане просто немає часу.
Обід — перше і друге завжди є в холодильнику. Я вдома не обідаю, готую для Ігоря у вихідні або ввечері. На вечерю – м’ясо з гарніром, щодня різний, та салати. На вихідних готую всілякі цікаві страви – м’ясо по-французьки, запіканки, десерти печу тощо.
А Ігор хоче на сніданки молочні каші, але я не їм молочні продукти, просто не люблю, дається взнаки дитинство в дитсадку і склеєні макарони в молоці – фу. Пропонувала готувати йому окремо, але він хоче, щоб ми разом їх їли!
Мої аргументи чоловік просто не чує. Каже, що вишукані страви йому не потрібні, хоче звичайної їжі, але знову ж таки – не їм я макарони, бо стежу за фігурою, та й користі в них немає.
Чоловік каже, що народиться дочка і треба годувати її манкою, ну що це за совдепівські стандарти? У дитинстві його мати не готувала зовсім, він їв, що доведеться, вона то вегетаріанкою була, і вдома вічний безлад у них був, і зараз свекруха так і живе.
Останній тиждень я дома, чоловік не задоволений, що я сиджу вдома, і все одно не готую йому те, що він хоче, і не драю квартиру з ранку до ночі.
Я хочу купити посудомийну машину та робот-пилосос, щоб зняти з себе зайві обов’язки, а він вважає, що це марна трата грошей. А третій комплект килимків в авто – не марна і миття щовихідних з натиранням воском та іншою нісенітницею теж.
Вчора взагалі запропонував купувати дитині вживані речі — коляску, ліжечко, хоча грошей ми не потребуємо. Я взагалі нічого не розумію, що відбувається наче зі знайомою і рідною людиною.
Розмови не допомагають, вважає, що я “зажралася”. А він зате готовий спускати усі гроші на автомобілі. Я просто розгублена, суперечки якісь щодня по кожній дрібниці. А як порозумітися і що робити – гадки не маю. тому і прошу поради.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
