Я зустрічалася з хлопцем сім років, але до весілля діло так і не дійшло. Ми розбіглися. Він не хотів заробляти нормально, розвиватися, я все тягла на собі. Нічого не змінилося і коли ми стали жити разом. Я зрозуміла, що такий чоловік мене не влаштовує.
Але хоч ми і розійшлися, я ще довго його кохала, переживала, виганяла з себе почуття до нього. Тому кілька років я була не готовою до нових стосунків, хоча кавалери в мене і були.
Зараз мені 28 років, пів року тому в інтернеті я познайомилася з голландцем Томасом. Я непогано знаю англійську, а за ці місяці нашого спілкування ще й підтягла свої знання. Мені дуже подобається Томас, подобаються наше спілкування, довіра, яка між нами виникла.
Томас був одружений, у нього є син від колишньої дружини. Допомагає дитині, і мені це імпонує. Працює менеджером з продаж у великій компанії.
Між нами так багато спільного, мені здається, ми справді з ним споріднені душі. Буває так, що я починаю писати речення, а він його дописує, при чому, тими самими словами, якими б написала я… Ну хіба це не диво? Я відчуваю, що я вже у нього закохана, хоча в реальності ми ще не бачилися, тільки розмовляли багато разів по відео зв’язку.
І ось Томас покликав мене зустрічати Новий рік до нього в Амстердам. Я дуже хочу полетіти, зараз це вже можливо. Але є одне але.
Я тимчасово не працюю, живу з батьками і отримую лише виплату по безробіттю, це дуже маленькі гроші. Я активно шукаю роботу, але це у нашому маленькому райцентрі дійсно не проста справа.
Але мені соромно сказати Томасу, що у мене немає грошей і попросити оплатити мій переліт. А я дуже хочу полетіти!
Мама мене відмовляла, говорила, що це небезпечно – летіти в чужу країну до незнайомої людини, не відомо, що мене там чекає. Але я повністю довіряю Томасу, я його досить добре взнала за ці місяці.
Бачучи мою рішучість, мама запропонувала позичити гроші на мою поїздку у свого брата, мого дядька, у якого свій невеликий бізнес. Але я проти, тому що дуже не люблю від когось залежати, ути комусь винною, а особливо – родичам.
Тому я вирішила взяти у банку кредит і все-таки полетіти! Я відчуваю, що це мій шанс, що мене там чекають, що це щось справжнє, і не хочу втратити таку можливість. Адже можливості посилаються нам не просто так, і не факт, що такий шанс випаде вдруге!..
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги