fbpx
життєві історії
Я хочу потайки, коли народжу, залишити дитинку, адже малюк не від чоловіка. Так сталося, вже нічого не зміниш, але чоловіка я люблю! Ми поєдналися, і тепер я дуже хочу зберегти наш шлюб, навіть такою ціною. Ось як все це сталося

Мені 28 років. Прожили з чоловіком 8 років. Було багато хорошого і ні, як і у всіх, поки Богдан не почав останні два роки моторошно пити. Я намагалася розмовляти, пропонувала звернутися до спеціалістів, що тільки не намагалася робити, одним словом. Розмовляли і його батьки, все марно. Терпець урвався, і я пішла.

Минуло півроку, і Богдан почав писати, дзвонити, намагався помиритися. Помирилися з умовою, що він перестане зловживати. Начебто все добре два місяці було, а потім просто пропав, з’явився через добу і кли я запитала, де він був, сказав, що якщо мені щось не подобається, я можу йти на всі чотири сторони.

Отже, ми розлучилися, а через півроку я почала зустрічатися з іншою людиною. Начебто все нормально, але вийшло так, що ми розбіглися з тим чоловіком.

Коли я жила з Богданом, у нас не виходило народити дитину, скільки не старалися.

У той період, що я не жила з чоловіком, я зустрічалася з іншими хлопцями, це тривало майже 3 роки.

І тут, коли я в черговий раз розлучилася з хлопцем, знову з’явився Богдан у моєму житті, хотів помиритися і видно було, що йому було важко. Ми поговорили і вирішили, що не будемо поспішати, поспілкуємося, погуляємо, спробуємо відновити відносини відпочатку.

Минуло три місяці і я дізнаюся, що чекаю дитинку від хлопця, з яким розлучилися. Я не стала Богданові брехати, і сказала все, як було, на що він мені відповів: «Ну, порадуй батька дитини, і мені шкода, що вийшло саме так». Він пішов.

Коли я дізналася про дитину, вже було більше 13 тижнів. Я залишилася сама, ніякої підтримки, нічого.

Хлопцеві, який був батько дитини, повідомила новину, але краще б цього не робила. Сказав, що це мої особисті проблеми і всюди кинув в чорний список, обірвав спілкування

І ось після чотирьох місяців з’явився знову Богдан, почав питати що й до чого, забрав зі збереження дор себе, запитує, як самопочуття, а коли я спитала, навіщо він це робить, сказав, що йому було важко почути про те, що це не його дитина, а він хотів дитя від мене, і що злиться на мене і ображається, але кохає.

З одного боку, я його розумію, але з іншого, якщо ти любиш людину, і хочеш бути з нею, так прийми це немовля, як свою дитину, адже дитина не винна, що так вийшло!

І зараз Богдан спілкується зі мною, каже, що ми просто друзі, що він за мене переживає. А мені з одного боку приємно і спокійно, а з іншого – я так шкодую, що пішла тоді від нього. Але ж він сам мене до цього довів!

Скоро народжувати, а у мене якщо чесно, думки про те, щоб народити і залишити дитину. Я не хочу її виховувати. Я не зможу дати цій дитині ту любов, яку вона заслуговує, адже я сама нещасна.У мене є надія, що якщо я буду без цієї дитини, то ми з Богданом поєднаємося не тільки, як друзі, а як чоловік і дружина.

Розумію, що це мій вибір і вирішувати тільки мені, але хотілося б почути пораду, що мені робити?

Автор: Ірина

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page