Я хвилювалась за чоловіка, який боронить наш край, і жили ми тоді у батьків. Все разом вплинуло на те, що я погодилась на пропозицію Олени поїхати до неї з дітьми в Португалію. Цілий тиждень нас огортали таким теплом і піклуванням, що я навіть забулася за проблеми, які на мене чекають вдома. А коли прийшов час прощання Оксана витягла конверт в якому була досить велика сума грошей. Мені так було незручно і я не хотіла їх брати до останнього. Та подруга знала на що натиснути.
Моя історія про те, якими іноді бувають друзі.
Так склалося моє життя, що в двадцять три я вийшла заміж за свого Миколу. Згодом у нас народилось дві чудові донечки, яких ми виховуємо з великою любов’ю.
Жили ми гарно у заміському будинку, який нам дістався від дідуся і бабусі чоловіка. Все в нас було чудово. Та після теперішніх подій в Україні все змінилося.
Микола пішов боронити наш край, а відтак і наш сон і спокій. Я відразу відчула весь тягар на собі.
Самій без чоловіка дуже важко справлятися, тим більше у власному будинку, але я якось собі ради давала, адже мене гріла думка, що ось-ось мій Микола повернеться і ми знову будемо разом.
Та один день змінив усе, цього вечора Микола мене попередив, щоб я взяла дітей і документи і їхала до своїх батьків. Навіть не знаю чим би все закінчилось, якби ми цього не зробили.
В наш будинок влучили уламки. В будинку потрощені всі вікна і одна сторона стіни. Тепер вже не скоро ми зможемо туди повернутись, потрібен серйозний ремонт і великі кошти.
Так ми залишились жити у моїх батьків, село на віддаленні від міста. Діти часто сумують за своїм будинком, часто плачуть, а мені приходиться їм все пояснювати, наскільки це є можливим.
Чоловіка в відпустку не відпускають, всі ці обставини сильно вплинули на мене.
На мій стан це сильно вплинуло, мені постійно хотілось плакати і я не знала, як собі допомогти. Аж тут дзвінок від Оксани, моєї подруги і сусідки, яка переїхала з сім’єю жити за кордон.
Оксана знала про всю мою сьогоднішню ситуацію, адже ми часто передзвонювались із нею.
В цей раз Оксана почала наполягати, щоб я з дівчатами приїхала трохи погостювати до неї. На що я погодилась, правда не відразу, адже лякала далека дорога, а я сама без Миколи, ніколи так далеко не їздила.
Ці дні проведені там, в Португалії, я ніколи не забуду. Як тільки ми перетнули кордон, моя подруга вже на нас чекала.
Цілий тиждень нас огортали таким теплом і піклуванням, що я навіть трохи забулася за проблеми, які на мене чекають вдома.
Ми багато гуляли, і майже з кожної прогулянки у нас цінна пам’ятка, адже подруга не жаліла для нас нічого, а особливо для моїх дівчат.
Оксана накупила цілу купу нового одягу. А ще коли ми вже збирались додому, Оксана передала мені конверт з чималою сумою грошей.
– І слухати не хочу, – сказала вона мені. – Ми хочемо допомогти, а ти не можеш не взяти. Справжні друзі по-інакшому не можуть. А як мені буде підтримка потрібна, то ти, я впевнена, ніколи не залишиш мене в біді.
Додому я поверталась, повна сил і духу.
Ці кошти, які для моєї сім’ї приготувала Оксана, я передала для наших захисників. Заради нашої швидкої Перемоги. А нам поки є де жити.
Швидше би все закінчилось і моя сім’я зібралась знову разом, в оновленому будинку, повному щастя і дитячого сміху.
Так і буде, я в цьому впевнена! Миру вам, і добра дорогі читачі!
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“