fbpx
життєві історії
Я й не гадала, що таке трапиться зі мною і моїм сином! Кілька місяців тому син взяв і одружився з переселенкою з Донеччини, Маринка, родом із Маріуполя. Зовні дівчина мені дуже сподобалася. А я просто місця собі не знаходжу, дуже сподіваюся на поради. Орендувати квартиру син відмовився. Мовляв, навіщо, якщо у моїй стільки місця є. Вона у нас королівна, стільки пережила, її треба обслужити

Я й не гадала, що таке трапиться зі мною і моїм сином! Кілька місяців тому син взяв і одружився з переселенкою з Маріуполя, вона його взяла в обіг, а я просто місця собі не знаходжу. Поясню причину.

Моєму сину Михайлу цього року виповнилося 28 років. Він, як і раніше, живе зі мною, хоча йому вже давно настав час одружуватися. Але я в його особисте життя ніколи не втручалася. Ну, хоче він бути холостяком – його право. Та й жити з ним мені добре. Адже я давно овдовіла, і, крім Міші у мене більше нікого немає.

Я могла б підганяти, повчати його, мовляв, онуків хочу. Але я не така людина. Сім’я та діти – вибір кожного.

Тільки ось останні кілька місяців син сам не свій. Михайла часто не було вдома, та й загалом він виглядав щасливішим, ніж зазвичай.

Це точно дівчина з’явилася, подумала я тоді. І не прогадала! Якось син без приводу запросив мене до ресторану. Зізнаюся, у нас таке вперше. І наче день народження мій нескоро.

Як відчувала, що Михайло мене зі своєю панночкою знайомитиме. Так і вийшло!

За столиком на нас чекала дуже мила мініатюрна дівчина. Вона виглядала явно молодшою ​​за мого сина. Виявилось, що вона переселенка. Маринка, родом із Маріуполя. Зовні дівчина мені дуже сподобалася. Але коли вона заговорила, мені захотілося швидше опинитися вдома. Було в ній щось неймовірно зухвале, ніби манер у неї не було зовсім.

Але найгірше те, що мій Михайло повідомив, що він збирається взяти Марину за дружину. Так ось, 2 тижні тому вони одружилися. І жити ми почали, звичайно, разом.

Орендувати квартиру син відмовився. Мовляв, навіщо, якщо у моїй стільки місця є.

Я синові не суперечила. Чесно кажучи, я боялася, що він колись від мене з’їде. Що я робитиму без нього? Я сподівалася, що з невісткою ми контакт налагодимо. Тоді я не знала, що вона за людина насправді. А виявилося, що повага у спілкуванні зі страшними людьми їй чужа і невідома.

Оселившись у моїй квартирі, Марина одразу почала качати права. Моє куховарство їй не подобалося. То надто жирно, то знову смажене.

На сніданок їй, чи бачите, потрібно подавати гранолу з йогуртом чи вівсянку із фруктами. А якось вона заїкнулася про якесь чіа. Чи якихось? Нечистий би забрав ці чіа! Вперше чую про таке.

Одним словом, спілкування з невісткою не клеїлося. Прибирати в квартирі вона не хотіла, на кухні допомагати теж не рвалася. Вона у нас королівна, стільки пережила, її треба обслужити.

Але ж я не хочу це робити! А Маринка не перестає командувати мною. Розповідає, що мені робити, куди йти. Таке відчуття, що вона незабаром почне мене виживати зі своєї квартири!

Найцікавіше, що мати Марини зовсім не така. Я з нею на їхньому розписі бачилася лише один раз. І вона мені дуже сподобалася. Ось нещодавно заходила до нас у гості.

Мені здавалося, що при матері невістка поводитиметься інакше. Але ні! Марина почала вказувати мені, скільки цукру класти її матері до чаю. А потім сказала, щоб я приготувала їм щось смачненьке.

Людоньки, я втомилася від цього! Не можу більше терпіти таке ставлення до себе. Але сказати невістці нічого не можу. Переживаю, що вона покине мого сина, піде від Михайлика. Адже він тільки зараз дізнався, що таке жіноча увага і любов. Що ж робити?

Дуже сподіваюся на поради читачів цього сайту!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page