Я його розумію. У нього з дружиною за плечима 9 років шлюбу. Спільно нажите майно. Дружина непогана. Зі мною він 1,5 року. Тут вибір між серцем і розумом. Але я сподіваюся на шасливий шлюб! У житті всяке буває. Люди одружуються, розлучаються, знову одружуються і щасливі потім в другому або в третьому шлюбі.
Я зустрічаюся з одруженим чоловіком. Стосунки у нас глибокі, емоційні. Це не просто інтрижка, зустрічі заради задоволення, це набагато сильніше. У нас кохання. Тривають наші зустрічі вже близько півтора року.
А почалося все ось як.
До нас на роботу прийшов новий співробітник, Владислав. Переїхав з іншого міста. Дружина залишилася в тому місті. З першого ж дня Влад почав проявляти до мене увагу, обсипати компліментами. Я ставилася до його слів скептично, думала, що лестить. Та й сама по собі я «їжак», буваю часом дуже колюча з людьми, от і з ним була в перший день такою.
Але коли ми почали більш-менш спілкуватися, мені стало з ним дуже цікаво. Ми могли говорити абсолютно про все! Спілкувалися спочатку в скайпі на роботі, потім почали листуватися в вайбері вечорами, потім почали телефонувати одне одному. Могли говорити по телефону годинами! Теми для обговорення були невичерпні.
У той період, коли Влад з’явився в моєму житті, у мене були дуже складні взаємини з іншим хлопцем, які мене неймовірно вимотували. А Влад допомагав мені морально, я знову відчувала радість життя. Він витягав з цього болота, дбав про мене. Я бачила, що він починає закохуватися. Він ставився до мене так, як ніхто ніколи до мене не ставився. Було багато турботи, допомоги, ніжності. Я росла без батька, і мені завжди цього не вистачало – саме турботи.
Скоро я зрозуміла, що Влад мені не байдужий. Я не хотіла цього. Тим більше, вже знала, що це таке: десять років том у мене вже був досвід взаємин з молодим одруженим чоловіком. І коли там постав вибір, як бути далі – відносини розвалилися. Я дуже переживала і відтоді постановила собі: ні яких відносин з одруженими, бо весь сценарій повториться, він потім залишиться з дружиною, а я в сльозах і сама.
Але почуття до Влада затягли мене у вир з головою. Ми почали зустрічатися, я закохувалася все більше і більше. Я розуміла, чим це все закінчиться. Але ми розмовляли про майбутнє, мріяли про дітей, про подорожі. Та я намагалася не будувати ілюзій.
Скоро мала переїхати його дружина, але переїзд її затягувався, а нас закручувало в цю воронку. Потім ми жили разом 4 місяці до того часу, поки не переїхала його дружина. І це був прекрасний час: ідилія, казка.
Нам так добре було разом!
В один із днів Влад зізнався мені, що розповів про все дружині, сказав їй, що покохав іншу жінку і не знає, що далі робити. Хоча я просила його, що якщо раптом він вирішить таке зробити, щоб порадився зі мною, перш, ніж розповідати їй. Та він вирішив по-іншому.
З цього моменту між нами виникла напруга, ми почали сваритися. Не тому що він розповів дружині, а тому що почався момент вибору. Що, куди, як бути далі?..
Дружина його писала мені в соціальних мережах. Просила піти. Писала, що я зруйнувала їхнє життя. Я все це розумію, совість у мене є, і вона не мовчить. Але у мене теж почуття! І він не теля, якого можна прив’язати і відвести. Я їй сказала, що нехай він сам вирішує. Якщо захоче бути зі мною – я буду щаслива, якщо ні – піду своєю дорогою. Більше з нею ми не розмовляли.
Потім вона почала говорити йому, що я нібито шлю їй всякі повідомлення і розповідаю, що ми і як ми, але я цього не робила і не знаю, хто робив, або вона йому говорила неправду. Ну, та Бог з ним. Вона жінка, і бореться за своє щастя, так само, як і я…
Зараз ми з Владом довели один одного просто до морального виснаження. Він ревнував мене раніше до кожного стовпа. Я ревную його тепер до дружини. Хоча раніше, як тільки вона переїхала, мені було все одно.
Я йому говорила навіть: «Піди з дружиною кудись, чого вона буде сама сидіти вдома в незнайомому місті».
Тепер же, коли дізнаюся що він кудись з нею пішов – мені від цього дуже прикро. А недавно Владислав сказав мені, що сам не знає, як бути далі, що він заплутався і хоче побути сам. Ми поки що припинили зустрічі, але ж від неї він не пішов, то хіба ж це “сам”?.. Іноді він мені пише, зізнається в почуттях.
Я його розумію. У нього з дружиною за плечима – 9 років шлюбу. Дітей немає. Спільно нажите майно. Дружина непогана. Зі мною він 1,5 року. За плечима у мене нічого. Тут вибір між серцем і розумом.
Але я сподіваюся на шасливий шлюб! У житті всяке буває. Люди одружуються, розлучаються, знову одружуються і щасливі потім в другому або в третьому шлюбі.
Я його чекаю. Такого, я пережила з ним, мені не дасть ніхто. Я його дуже люблю, я відчуваю, що це мій чоловік, але я теж вже якась порожня, занадто багато емоцій було. Я намагаюся йому допомогти, підтримати.
Кажу Владові, що все налагодиться. Що, якщо він хоче відновити відносини з дружиною, то це реально, було б бажання обох. Вона з ним живе, і, думаю, готова його пробачити. Але він метається, не може визначитися.
Знаю, що дугею він зі мною.
Був період, коли я тиснула на нього, зараз цього не роблю. Спілкуємося на роботі. Я приборкала свої емоції після довгих переживань. У таких випадках мудрі жінки радять бути спокійною, відпустити ситуацію. Надія, що він прийде до мене, у мене є, але в глибині душі, я розумію, що він навряд чи зважиться. І все ж вірю, що почуття візьмуть верх.
Я не хочу, щоб ви думали, що я така собі розлучниця і все таке. Хоча, частково так воно і є. Але ж винна не тільки жінка, якби Влад сам н почав приділяти мені увагу, фліртувати – нічого б цього не було!
Автор: Галина
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
