Я вийшла заміж минулого року, чоловік мій військовий, захищає зараз нашу країну. Знайомі ми були всього два місяці і Денис зробив мені пропозицію, яку я прийняла.
Справа в тому, що я маю донечку від першого шлюбу, мені важче вийти заміж, ніж жінкам без дітей. Та ще і чоловіки зараз – на вагу золота. Тому я навіть не думала.
Бачимося ми з Денисом рідко, адже він буває вдома раз на кілька місяців і всього на декілька днів.
Але з нами в одному райцентрі живе його мама Анастасія Степанівна, і з нею мені доводиться спілкуватися досить часто.
Вона любить просто так зайти до мене в гості, на чай чи каву, поговорити. Але це я розумію, по перше живе вона сама, бо давно розлучена. Ну а по-друге,ми живемо у її квартирі, от і заглядає перевірити, як я господарюю.
А ще у минулі вихідні свекруха запросила мене зі Златою на свій день народження. Вона перед цим кілька раз під час розмови говорила, що буде брати нову пралку, але гроші треба зібрати.
От я й вирішила подарувати Анастасії Степанівні півтори тисячі гривень. Купила відповідну листівку і вклала в неї три купюри по 500 гривень.
І що ви думаєте? Приходжу я, а на столі – гречка, сосиски і кабачки смажені! День народження називається! І це при тому що свекруха далеко не бідна, помічник судді була багато років, пенсія у неї дай Боже.
Ну я й тихенько дістала з листівки дві купюри, залишила одну – їй вистачить з таким пригощанням. Я не гречки з салатом і смаженими кабачками йшла поїсти!
А гроші мені й самій не зайві, он дитину треба в школу збирати, стільки витрат! А гроші чоловіка ми на майбутнє власне житло відкладаємо і на машину.
Тому я вважаю, що цілком правильно все зробила. Всім миру і спокою!
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com