fbpx
життєві історії
– Я в лікарні, познайомилася з дівчиною, – розповіла моя знайома. – Тридцять два роки їй, як і мені – а вона вже четвертого малюка чекає… Дуже вона мені сподобалася! Така світла, позитивна, весела. Чоловіка її бачила, з дітьми приїжджав. Дбайливий, уважний, дітлахи чистенькі, виховані… І з’ясувалося, що живуть вони в орендованій квартирі! Свого житла немає і не було ніколи. Уявляєш? Живуть від зарплати до зарплати. Але вона не париться поки, мовляв, так і будемо знімати, а там спадщину отримаємо в старості. У її батьків двушка, вона одна дочка, у чоловікових трійка, але там ще сестра… Так що як мінімум одна квартира точно буде, а може і більше

– …Я, коли лежала в лікарні на збереженні, познайомилася з дівчиною, – розповіла моя знайома. – Тридцять два роки їй, як і мені – а вона вже четвертого малюка чекає… Дуже вона мені сподобалася! Така світла, позитивна, весела. Чоловіка її бачила, з дітьми приїжджав. Дбайливий, уважний, дітлахи чистенькі, виховані… Мій Ігорко б, напевно, ось так, один з трьома дітьми, не впорався! Її чоловік – просто герой! І ось слово за слово – з’ясувалося, що живуть вони в орендованій квартирі! Свого житла немає і не було ніколи. Уявляєш? Це вона четверту дитину народжує…

– Так, сміливо з їхнього боку… Четверо дітей, житла свого немає, чоловік один годувальник мабуть…

– Ось і я в шоці була! Запитала її про іпотеку. Але вона тільки рукою махнула: іпотека їм не світить, чоловік працює неофіційно, а з неї якийсь працівник… Так і живуть. Причому, навіть накопичень немає у них особливих. Ну так воно і зрозуміло, така сім’я. Живуть від зарплати до зарплати.

– Тобто в плані житла ніяких перспектив взагалі. Але вона не париться – каже, дах над головою є, все взуті-одягнуті, не голодуємо… Поки, мовляв, так і будемо знімати, а там видно буде! Спадщину отримаємо в старості, коли вже працювати не зможемо, нарешті…

– Хм. Велика спадщина щось?

– Ну у її батьків двушка, вона одна дочка, у чоловікових трійка, але там ще сестра… Так що як мінімум одна квартира точно буде, а може, і більше. Батьки молоді у них, їм ще й шістдесяти немає. Вона каже, нехай живуть як можна довше, але ж все одно, рано чи пізно, квартири залишаться… У старості не пропаду, мовляв!

Як вважаєте, здорове міркування? Адже виходить, що діти так чи інакше чекають, коли батьки звільнять квартиру…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page