fbpx

Я коли побачила біля воріт дитячу люльку, подумала, що якась дитина її забула і в середині лялька, але коли підійшла ближче, ледь не впала від здивування. Занісши згорток в дім, поруч зі сплячою дитинкою я знайшла записку

Я коли побачила біля воріт дитячу люльку, подумала, що якась дитина її забула і в середині лялька, але коли підійшла ближче, ледь не впала від здивування. Занісши згорток в дім, поруч зі сплячою дитинкою я знайшла записку.

Оксана жила з чоловіком і дитиною у селі міського типу. В них був гарний і великий будиночок. Вони переїхали сюди одразу після усиновлення Дмитрика. З того часу минуло вже 10 років. Жінці було 45 років, а її чоловікові – 50. Своїх дітей у подружжя не було, тому вони виховували сина своєї подруги, якої не стало в молодому віці. Хлопчик нічого не потребував. Жив у любові та увазі.

Якось Оксана з Дмитриком вийшла у двір і побачила біля воріт дитячу люльку. Спочатку вона подумала, що це іграшкова, мовляв, хтось із друзів сина забув вчора. Але коли почула дитячий плач, підбігла до хвіртки.

Оксана взяла люльку з малюком і попрямувала до будинку.

– Мироне, дзвони в певні служби.

– Що трапилося, люба?

– Дитину під паркан підкинули. Як можна було таке вчинити? А раптом би нас не було вдома? А раптом би наш собака зірвався? Аж погано мені!

Мирон послухався дружини та викликав бригаду. Поки чекали приїзду бригади, Оксана сходила до магазину за сумішшю та підгузками. Потім спустилася до підвалу, дістала дитячі речі Дмитрика і переодягла малюка. То була дівчинка. Красива та дуже спокійна.

Коли Оксана виймала дитину, вона виявила записку. Ось її текст:

“Потурбуйся про неї, будь ласка. У мене немає грошей та свого житла, а ти мою доньку не кинеш, я знаю. Дівчинка вона спокійна, проблем із нею не буде. Усі документи під матрацом. Вибач мене! Але іншого виходу я не мала”.

Оксана знайшла свідоцтво про народження, виписку та ще всякі дрібниці. Вона була в подиві. Поки вона розбиралася зі своїми думками, під’їхала бригада.

Вони опитали всіх довкола, але ніхто не бачив жінку з дитиною. Оксана документи не показувала, адже там було ім’я мами Даринки. Коли все вляглося, вона попросила подругу допомогти їй удочерити дівчинку. Так у сім’ї з’явилася ще одна дитина.

Минуло п’ять років. Все склалося просто чудово. Даринка та Дмитрик дуже дружні – вони справжні брат і сестра, хоч і не рідні.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page