fbpx

Я коли всю цю братію побачила у себе на порозі, то одразу сказала: «Е, ні, люди! Гайда в кафе, навіть без варіантів!» Вони намагалися мене вмовити, але не на тут натрапили. А тепер невістка мені сказала, що і знати мене не хоче, що я не людяно вчинила у день народження онуків-близнюків. Це ж треба – окремих хресних кожному хлопцю, та ще й по дві пари! Загалом чоловік 25 їх десь прибуло

У мене один син Тарас. Чоловік полинув на небеса, коли синочок був підлітком. Жити було скрутно, добре хоч квартиру двокімнатну ми мали свою.

Але я розуміла, що працюючи нянею в дитсадку я багато в житті не досягну і сину допомогти з життєвим стартом навряд чи зможу.

Тому як тільки Тарас пішов в ліцей я заручилася підтримкою мами і поїхала на кілька років попрацювати нянею в Італію – мене запросила одна українська родина, яка давно там осіла.

Тарас тим часом виріс, довчився, одружився і став батьком. Пафосу вони з весілля не робили – просто розписалися з Настею. А через два роки стали батьками хлопчиків-близнят.

На народження онуків я подарувала сину й невістці квартиру. На вторинному ринку вони брати не схотіли, придбали простору оселю в новобудові і вирішили робити ремонт власними силами, бо на ремонт я одразу сказала, що грошей не дам – собі на старість щось треба відкласти.

Отже, я була на заробітках в Італії, коли син і невістка хрестили онуків-двійнят. Я вислала гроші і брендові речі, але приїхати не змогла, бо доглядала особливу дитину.

Але півроку тому я повернулася в Україну, зараз започаткувала маленький бізнес і розвиваюся в ньому.

Тарас і Настя з дітьми де живуть на оренді, але ремонт у них повним ходом іде, я за них дуже рада, бо скоріше за все вже в межах пів року переїдуть в нове житло.

Взаємини з дітьми у мене завжди були нормальні, але цієї суботи все на жаль змінилося.

І ось чому. Минулої суботи нашим хлопцям виповнилося три роки. Часи зараз не ті, аби святкувати з розмахом по ресторанах, але відзначити дітям все ж таки хотілося.

За кілька днів до іменин онуків у мене з невісткою і сином сталася розмова, і вони попросили мене відсвяткувати у мене.

Сказали, що мені абсолютно ні про що турбуватися не треба – їжу вони всю куплять готову, прийдуть і накриють стіл самі, торт замовлять.

Мовляв, в кафе чи ресторані вийде дорожче, та й дітям у мене звично, як дома, гратимуться новими іграшками в меншій кімнаті і ляжуть собі спати, коли стомляться.

Ну і я погодилась, не подумавши. Тобто я просто якось випустила з уваги, що варто б розпитати про деякі деталі, але я була зайнята думками про роботу – от так і сталося.

Коротко кажучи, запланували свято на 14 дня. А о 12.30 – дзвінок у мої двері, і на порозі – 16 чоловік! Тільки дорослих!

Значить так: невістка з сином і малими, а у кожного хлопчика – по дві пари хресних, тобто 8 чоловік кумів, двоє сватів – батьків невістки з сусіднього міста приїхали, ще дві пари дорослих – якісь там близькі друзі Тараса й Насті. І я сімнадцята доросла. І ще діти у кожної пари, загалом – чоловік 25 з дітворою!

Всі дорослі – з пакетами їжі, а Настя щебече, що ще буде доставка піци, суші, торт.

Мені аж недобре стало і запаморочилося. За поріг я їх не впустила.

Я коли всю цю братію побачила у себе на порозі, то одразу сказала:

«Е, ні, люди! Гайда в кафе, навіть без варіантів!»

Вони намагалися мене умовити, але не на ту натрапили. Ну нащо мені такий натовп у квартирі двокімнатній???

Тарас обдзвонив швидко місцеві кафе і в одному знайшлося місце. Я швидко зібралася і всі пішли. Але на цьому святі я була зайвою, зі мною особливо ніхто не спілкувався, самі розумієте, чому.

Але там мені ніхто нічого не висловив, всіх чемні, тактовні і дорослі.

Син мені потім подзвонив і все сказав, що вони з Настею про мене думають. А невістка мені сказала, що і знати мене не хоче, що я не людяно вчинила.

Ось такі справи. І хто в цій ситуації хороший, а хто – поганий? Скажіть будь ласка свою думку, мені дуже цікаво почути збоку, хто правий, а хто ні. І хто перед ким має вибачатися?

З повагою, Олена К.

Всім щастя і миру!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page