fbpx

Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком. Захочуть мене бачити і показати Назарчика – нехай самі привезуть. А з мене досить, я таке спостерігаю там, що потім заснути не можу. Розповім лиш коротко і ви все зрозумієте. І сподіваюся, будете на моєму боці і підтримаєте. Мені не подобається, що Аліна кругом бере і возить Назарчика з собою. А їздить вона на якісь зустрічі-обіди про роботі, до тренерки на йогу, до косметолога, в різні розважальні центри, постійно ходить по кафе. Там же кругом купа чужих людей, які дивляться на дитину і далеко не завжди – добрими очима. А вона його навіть не причащає! Коли невістка гуляє з малим на вулиці, вона спокійно може теревенити з кимося а малий повзає чи тупцяє навколо, все чіпає ручками, може сидіти, траву до ротика пхати. Шапочку вже тиждень не одягає. Сама червоною рибкою снідає – малий кашею якоюсь швидкорозчинною. Всі вікна цілий день відкриті і протяг по всій квартирі гуляє, а малий в легенькій футболочці. Назарчик спить – телевізор працює чи музика грає, чи старші діти голосно говорять – ніякої тиші

Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком.

Захочуть мене бачити і показати Назарчика – нехай самі привезуть. А з мене досить, я таке спостерігаю там, що потім заснути не можу.

Розповім лиш коротко і ви все зрозумієте. І сподіваюся, будете на моєму боці і підтримаєте.

У мого сина і Аліни у обох – це другий шлюб, їм зараз обом під сорок. Рік і три місяці тому у них народився спільний синочок Назарчик. Від першого шлюбу у Аліни двоє дітей, у Максима мого це перша дитина. Живуть вона на іншому кінці нашого міста у новій трикімнатній квартирі.

Коли з’явився малюк, ми домовилися, що я що вихідних буду приїздити до них, бавити малюка, допомогти щось невістці, бо син у вихідні дуже часто чергує. Ось я ї їздила, але більше не можу.

Допомога моя як така взагалі невістці не потрібна. вона навіть працює віддалено з ноутбуку. це все з малим. поки старші її діти в школі.

Мені не подобається, що Аліна кругом бере і возить Назарчика з собою. А їздить вона на якісь зустрічі-обіди про роботі, до тренерки на йогу, до косметолога, в різні розважальні центри, постійно ходить по кафе. Там же кругом купа чужих людей, які дивляться на дитину і далеко не завжди – добрими очима. А вона його навіть не причащає!

Коли невістка гуляє з малим на вулиці, вона спокійно може теревенити з кимося а малий повзає чи тупцяє навколо, все чіпає ручками, може сидіти, траву до ротика пхати чи камінці, чи чужі іграшки – а вона навіть увагу не звертає. Дозволяє чужих котиків-собачок гладити!

Вдома – не краще. Сидить працює собі, каву ганяє, чи красу наводить, чи у ванну на пів години піде – малий в цей час ізольований в кімнаті, може пхикати чи плакати при цьому, але вона навіть не підійде, поки свої справи не зробить. Дитинка – це головне, як можна такою бути? А ще мама.

Вона може залишити малого зі старшими дітьми, яким 15 і 8 років, і поїхали на зустріч з подругами і навіть друзями, в театр або кіно, на якийсь боулінг! Для мене це не припустимо, я ніколи такого не зрозумію!

А як вона його годує! Нічого не приготує окремо для Назарчика – ні супчику, ні пюре, ні котлеток парових чи овочів перетертих. Все – або з загального столу, або отих баночок в магазині накупить дитячого харчування і годує малого. І сумішшю! Ну що там корисного, скажіть?

Шапочку вже тиждень не одягає. Сама червоною рибкою снідає – малий кашею якоюсь швидкорозчинною. Всі вікна цілий день відкриті і протяг по всій квартирі гуляє, а малий в легенькій футболочці.

Назарчик спить – телевізор працює чи музика грає, чи старші діти голосно говорять – ніякої тиші. Одягає малого в те, що віддасть хтось з подруг, або в секонді – а сама в брендових речах з голови до пят і ще й на масаж ходить.

І ще дуже багато всього такого різного! Я людина тактовна, і повчати чи висловлювати невдоволення собі не дозволяю. Але й спостерігати це усе у мене вже немає ніяких сил і бажання. Син там повністю довіряє всі ці речі дружині, з ним марно говорити.

Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком.

Захочуть мене бачити і показати Назарчика – нехай самі привезуть. А з мене досить, я таке спостерігаю там, що потім заснути не можу. І сподіваюся, будете на моєму боці і підтримаєте. Адже так виховувати маленьку дитину – ну це вже вибачте, всі межі порушує.

Автор – Олена К.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page