Кожна дівчина ще з самої юності мріє вийти заміж і далі малює собі картинки безтурботним життя, повної чудес, любові і всякого іншого.
У мене трошки інша історія. Познайомилася з хлопцем, Ігорем, з яким разом працювала. Правда, була купа розбіжностей, по ходу роботи, обзивалися, лаялися.
Потім не розмовляли один з одним. Минуло півроку з часу знайомства і далі наші шляхи розійшлися.
4 місяці я його не бачила. Одного разу, під час перерви на обід, я замість звичайного обіду в заводській їдальні, побігла на пошту за посилкою. Випадково чи ні, але там був і Ігор. Минулі образи забулися і я взяла себе в руки і сказала сама собі: «Досить вести себе як дитина».
Там ми з ним і помирилися, але я ще не знала, що вибачилася перед своїм майбутнім чоловіком. Зав’язалися чисто дружні відносини, ходили в тир, кафе, парк. Проводячи час, як просто друзі, я відчувала, що ми починаємо переходити межі дружби.
Зупиняло мене тільки одне він на 15 років старший за мене. У нього немає сім’ї і немає дітей. Все це було дивно. Ще більшою дивиною стало те, що він жив зі своїм дідусем, тоді я не звертала на це уваги, про що потім дуже пошкодувала.
У підсумку, я зважилася з ним поговорити про те, що нам потрібно, або зупиниться, або переходити на новий рівень, в цей день і він прийшов зі мною про це говорити.
«Серйозна розмова», виявився не зовсім серйозним, все звелося з жартів і жартами. Далі перші обійми, перший справжній поцілунок в губи, романтика, букети троянд, ранкові смс і просто море любові і уваги.
Читайте також: Так стало гірко, що людина, з якою стільки прожито, якому сина нapoдилa, бажає, щоб у мене в житті все було погано
Наші відносини розвивалися дуже швидко, я була в як тумані: 2 тижні зустрілися, 2 місяці пожили разом і після він мені робить пропозицію вийти заміж.
Звичайно ж, я відповіла «ТАК».
Але не минуло й тижня як я почала помічати, що свекруха все частіше і частіше заходила до нас додому, то до дідуся, то забула щось, то молочка.
У наш відсутність вона лазила по шафах, шукала щось, не зрозумій що, брала без дозволу мій ноутбук.
Надалі всі ці дії підкріплювалися чутками про те, що я нечупара, погано готую, хоча вона стабільно приходила до нас обідати.
Не витримуючи даного напору я скаржилася чоловікові, на що отримувала жорсткий і холодний відповідь: «вона моя мама, я не можу її вигнати»
Свекруха тим часом, стала звертатися до бабок-ворожок і іншим шарлатанам, з метою нас розвести. Я раз у раз знаходила квартирі згортки з пшоном або зі звичайною землею. Згодом стала помічати, що мій стан помітно погіршується.
З’явилися тертя з чоловіком. Ні з того ні всього: скандали, лайка, биття посуду, а найжахливіше – це байдужість, яке з’явилося між нами.
Чоловік мене дуже любив і незабаром, мені вдалося достукатися до його розуму. Почали шукати окреме житло.
При наших спробах зняти квартиру мати давила на жалість, то ні з ким діда залишити, то вона не може, то раптом у неї тепер здоров’я розхиталося. Але ми наполегливо йшли до наміченої мети.
В кінцевому підсумку, знайшли і переїхали в затишну, хоч квартиру, на іншому кінці міста. Відразу налагодилися відносини, чоловік немов повернувся з космосу. Він немов відтанув.
Ми все більше проводили часу разом. Свекруха ж не залишає своїх божевільних спроб повернути 37 річного сина, ініціює серцеві напади, ходить до ворожок, та й просто накручує його проти мене. З
нашим відходом вона не тільки втратила довіру сина, а й його матеріальної допомоги, а ось чому вона найбільше горює ви і так зрозумієте.
Я ж рада, що змогла зберегти свою сім’ю, перервати нитку свекрухи по якій вона тягнула з чоловіка гроші та сили.
Сподіваюся моя історія допоможе зрозуміти, що якщо людина вам дорогий – потрібно боротися! Але якщо ви не потрібна йому, то всі зусилля розіб’ються вщент і швидше за все потрібно відпустити.
