fbpx

Я, мабуть, створена Богом для двох. З 17 років я завжди – з двома чоловіками. Мені 39, і все так само. Перші мої стосунки тривали п’ять років, а зараз я – з другим чоловіком і шефом. Ви, звичайно, можете мене судити, всі тут такі правильні жінки… Але моя доля складається, як складається, і я щаслива. Розкажу все ж свою історію

Я, мабуть, створена Богом для двох. З 17 років я завжди – з двома чоловіками. Мені 39, і все так само. Перші мої стосунки тривали п’ять років, а зараз я – з другим чоловіком і шефом. Ви, звичайно, можете мене судити, всі тут такі правильні жінки… Але моя доля складається, як складається, і я щаслива. 

Ви, звичайно, можете мене судити, всі тут такі правильні жінки… Але моя доля складається, як складається, і я щаслива. Розкажу все ж свою історію.

Я, мабуть, створена Богом для двох. З 17 років я завжди – з двома чоловіками. Мені 39 років зараз, багато чого було в житті.

У 17 років я почала зустрічатися з моїм першим хлопцем, він був на 9 років старший, розлучений. Я дуже його кохала! Наші відносини тривали 5 років. Це були прекрасні і важкі одночасно роки. Перший досвід у всьому, дорослішання – все це у мене було з ним, біля нього. Віктор хотів зі мною одружитися, але в той же час він багато уваги приділяв дитині від першого шлюбу, допомагав колишній фінансово, і мене це насторожувало.

Коли мені виповнилося 20, я познайомилася з Сергієм, своїм однолітком. І мене накрило хвилею такої пристрасті! Вітю я любила першим, вже звичним коханням, що вросло в мене, стало частиною мене самої, а від Сергія в мене голова йшла обертом, я просто шаленіла від нього. Але він був бабієм, працював робочим на заводі, я розуміла, що цей чоловік – не для серйозних стосунків, не для створення родини. Але наші з ним зустрічі паралельно з моїми відносинами з Віктором тривали два роки.

А потім я розійшлася з Вітею, а у Сергія з’явилася постійна дівчина. Сіра мишка, з якою він одружився, яка народила йому двох дітей і досі закриває очі на його походеньки і зради… Але то чуже життя, до якого я давно не маю відношення.

А я у 25 вийшла заміж за Тимура, народила донечку. Все було добре. У Тимура – солідний бізнес, я будую кар’єру у державній сфері. Живемо у власній двокімнатній квартирі. Їздимо відпочивати раз на рік за кордон, а раз – по Україні.

Наш шлюб протримався 10 років. Тимур з кожним роком любив все більше випити, поїхати з друзями на полювання, в сауну чи на більярд… Мені поруч з ним в таких компаніях і місцях міста не було. Ми кохали одне одного, але – віддалялися.

У 28 я познайомилася з Богданом, на сім років за мене молодшим. Хлопець одружився тільки тому, що вони «залетіли», а кохання справжнього там не було. І в мене з Тимуром – вже теж.

Від стосунків з Богданом у мене виросли крила, ми дали одне одному те, чого нам бракувало в родинах. При цьому руйнувати свої шлюби ми не збиралися, у нас були діти і зобов’язання перед людьми, з якими ми пов’язали себе.

Наш Роман з Богданом проіснував сім років, і це були прекрасні роки. Ні, я не кохали його по-справжньому, але він мене окриляв, запалював вогонь в моїх очах.

А потім настали для мене дуже важкі часи. Я розуміла, що з Тимуром ми вже не пара, не чоловік і дружина.

Так, коханці, що живуть під одним дахом і між якими немає нічого спільного. Треба було розлучатися, і цей процес почався.

З Богданом ми розійшлися теж якраз в цей період. Мені й так було дуже важко, а тут він зі своїми ревнощами, пропозиціями бути разом після мого розлучення. Богдан давно мені казав, що готовий залишити дружину, але я завжди говорила йому, що наші відносини – це лише для віддушина, а не щось справді серйозне.

На той час я вже була знайома з Андрієм, юристом з Києва, з яким ми познайомилася під час одного з моїх відряджень у столицю. Андрій терпляче чекав, поки я вирішу всі питання з Тимуром… І дочекався.

Вже чотири роки ми з Андрієм разом, живемо в столиці. У нас підростає спільний синочок. Живемо добре, Андрій – успішний юрист, я теж після декрету влаштувалася у дуже солідну компанію.

…І не встояла рік тому перед шармом і чарівністю мого шефа Євгена. Наші зустрічі – дуже не часті, неймовірно обережні і… казково прекрасні.

Само собою, Женя теж одружений, але і у нього, і у мене в родинах не все гладко. Ти ми обоє дуже цінуємо тих, хто з нами поруч, тому про кардинальні зміни мова не йде, а лише – про рідкі гарні побачення, які додають нам обом радості і гармонії…

Ви, звичайно, можете мене судити, всі тут такі правильні жінки… Але моя доля складається, як складається, і я щаслива. Адже кожне щастя має право на… щастя.

Автор – Альона М.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page