Я мама близняток. Точніше, була нею, поки в палату мені не принесли чужу дитину.
Ми з чоловіком вже дуже давно хотіли народити дитину. Якщо чесно, я майже зневірилася і навіть думала про те, щоб усиновити чи удочерити малюка.
Але сталося диво і черговий тест показав дві смужки. Спершу я навіть не повірила своєму щастю. А коли про все довідався мій чоловік, Діма просто заплакав від щирої радості.
Я намагалася зробити все можливе, щоб очікування діток протікало спокійно та добре. Так, ми дізналися, що у нас буде двійко малюків. Я й уявити не могла, що стану матір’ю двійнят. Щодня я молилася про те, щоб виносити здорових сина та дочку.
Довгоочікуваний день появи діток настав так швидко, що я й оком моргнути не встигла. Хоча, поки я була при надії, мені здавалося, що я маю ціле окреме життя. Все пройшло благополучно. Я народила двох прекрасних дітлахів: сина назвали Данилком, а дочку – Даринкою.
Перед випискою мою малечу забрали на огляд. А коли медсестра повернулася та передала мені дітей, я побачила, що мого сина серед них немає. Душа пішла у п’яти: «Де мій син?! Ви принесли мені чужу дитину! Що відбувається?!”
Медсестра відповіла, що цього не може бути, і почала ритися в документах. А я почала кричати ще голосніше:
“Що означає “не може бути”? Я мама двійнят, народила сина та дочку! Ви знущаєтеся?! Я зараз підніму на вуха весь пологовий будинок і піду до головного лікаря, якщо ви не принесете мені мого сина!”
Медсестра вибігла з палати і зникла у невідомому напрямку. Я сиділа на краю ліжка, тримаючи в руках крихітних дівчаток, які на той час були схожі на дві краплі води. Я подумала про те, що мама цієї дівчинки, напевно, сидить у якійсь із палат і так само вимагає, щоб їй повернули її дитину.
За кілька хвилин до палати увійшов головлікар і та сама медсестра. На її руках тихенько сопів мій синочок.
– Заради Бога, вибачте нас, будь ласка. Сталося непорозуміння! Цю дівчинку зараз оформляють до дитячого будинку, її мати відмовилася від неї, а батька вже немає на світі. Інших родичів нема. Медсестра просто переплутала дітей, ще раз вибачте! – сказав лікар.
Медсестра знову перепросила і віддала мені мого сина, а дівчинку забрала. Я поїхала додому, але почувала себе дуже неспокійно. Тієї ночі мені приснилася та сама дівчинка, яку мені принесли помилково. Я чітко бачила її кришталево чисті оченятка, що пильно дивляться на мене.
Я прокинулася з чітким усвідомленням того, що маю удочерити цю крихітку. Коли чоловік про все дізнався, він підтримав мою пропозицію, хоча ми обидва розуміли, що в нашому становищі і з двома дітьми буде несолодко, особливо в такий час в Україні. Але внутрішня впевненість у тому, що ми робимо правильно, окриляла.
Тепер я мама трьох дітей. І, здається, ми з Дімою ще ніколи в житті не були такі щаслива!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
