Я мама чотирьох дітей, і кожного люблю по-особливому. Тому коли почула, як вчинила зі своїм єдиним сином моя знайома Олена, досі до тями не можу прийти. Мене ще на початку їх відносин дивував той факт, що вона приховує від Василя наявність дитини від попереднього шлюбу. Олежику на той час було всього вісім років. Подруга не задумуючись вчинила так, як запропонував “коханий”. – Він же дорослий, і буде нам заважати!
Я все своє життя мріяла про сім’ю, де буде щонайменше троє діточок. Минали роки, я з маленької дівчинки перетворилася на впевнену в собі дівчину, яка крокувала по життю і ні на кого не надіялась, лише на себе.
Зі своїм чоловіком, я познайомилася на курсах, де він був одним із спікерів. Ми з Павлом якось відразу знайшли спільну мову швидко порозумілися, а згодом і покохали один одного. Десь після пів року зустрічей ми з Павлом вирішили узаконити на державному рівні наші стосунки.
Через рік після весілля Боженька подарував нам двійняток хлопчиків, ще через рік через рік – дівчинка Марічка, а через два ще одна донечка Наталочка. Загалом ми із чоловіком були щасливі, виховуючи четверо чудових діточок. Ми живемо добре, дружно і робимо з чоловіком все, щоб наші діти і ми нічого не потребували.
У мене є хороша знайома, подругою я її назвати не можу, ми з нею так іноді зустрічаємось чи телефонуємо. У неї в сім’ї все складалося і складається набагато гірше, ніж у мене. Усі її чоловіки виявилися негідниками, і врешті-решт вона залишалася одна.
Олена двічі була заміжня, всі ці союзи закінчувалися сумно. Від одного з таких невдалих шлюбів у Олени з’явилася дитина, прекрасний хлопчик на ім’я Олежик. Олена, м’яко кажучи, не дуже займалася вихованням свого хлопчика, вона всю відповідальність звалила на своїх батьків.
Олена працювала, досить добре забезпечувала фінансово свого сина, але хлопчику було мало грошей він хотів від своєї матері одного, а саме материнського тепла та ніжності. Олена ж через свій склад характеру не могла або просто не хотіла все це йому дати. Вона займалася іншим, а саме пошуком жіночого щастя.
Якось їй пощастило. Олена на роботі познайомилася з новим співробітником. Василь в її очах був ідеальним чоловіком, він був феноменально красивий, високий, розвинений спортивно, розумний, тактовний і освічений. Вже через місяць після того, як Василь влаштувався в її компанію, його призначили начальником відділу. Вся справа в тому, що цей юнак (Василь був старший за Олену майже на 10 років) виявився не просто розумним, а й креативним, він зумів за такий короткий термін вивести компанію на високий рівень.
Відносини між Оленою та Василем розвивалися дуже швидко і впевнено, Олена, незважаючи на свій вік виглядала завжди яскраво та ефектно, вона зуміла “захомутати” чоловіка. Зустрічалися вони близько року, весь цей час Олена не признавалася своєму Василю про те, що у неї вже є досить доросла дитина, на той час Олежику вже було 8 років.
Так і зустрічалися закохані, всі їхні зустрічі проходили або у Василя вдома або на так званій нейтральній території. Одного разу Василь влаштував на одній із таких зустрічей романтичний вечір, під час якого він зробив Олені пропозицію руки та серця. Дівчина в той момент була на сьомому небі від щастя, ще б пак, вона нарешті дочекалася свого принца.
Наступного ранку щастя перейшло в паніку, оскільки Олена думала, як же сказати своєму судженому про те, що в неї є дитина. Вона не знала, як це зробити, вона думала яка у Василя буде реакція і чи не передумає він стати з нею на рушничок щастя.
Дівчина думала над цією проблемою приблизно тиждень, потім їй все ж таки довелося зізнатися, адже далі тягнути вже нікуди було, на носі було весілля. Коли Олена все розповіла Василю, він трохи напружився, і запитав її чому вона раніше йому про сина говорили. Дівчина дивилася на свого обранця і не знала, що йому відповісти.
Цей вечір у них так і закінчився в повному невіданні. Наступного ранку Василь сказав Олені, що йому пора вже познайомитися з її сином. Дівчина в той момент думала, що все нарешті буде добре, і її новий обранець прийме її сина як свого і вони щасливо заживуть утрьох, як справжня родина.
Зустріч тривала не довго, вже через 10 хвилин Василь пішов, а коли Олена приїхала до нього додому, то він сказав їй, що її син вже дорослий і він їм заважатиме будувати родину. Василь сказав, що якщо вона хоче, щоб в них було майбутнє, то Олега треба буде віддати бабусі і дідусю, які живуть в селі.
Олена покірно погодилася, тепер вони живуть разом, а її дитина за п’ятдесят кілометрів в селі.
Я кожного дня думаю про Олежика. Я йому геть чужа дитина, але моє серце крається від однієї лише думки про нього.
Невже справжня мама може проміняти найріднішу в світі людину – дитину, на чоловіка?
Хіба це нормально?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
