fbpx
життєві історії
Я маю таку звичку не підіймати слухавку від невідомих мені номерів, але цього п’ятничного пізнього вечора, щось пішло не так. – Мене звати Степан. Прошу, дослухайте до кінця!

Я маю таку звичку не підіймати слухавку від невідомих мені номерів, але цього п’ятничного пізнього вечора, щось пішло не так. – Мене звати Степан. Прошу, дослухайте до кінця!

На той час минуло вже пів року, як ми з Володею розлучилися. Розлучилися ми з ним, бо я втомилася від інфантильного ставлення до життя. Два роки я витратила на те, щоби зустрічатися з ним. Спочатку він здався мені дуже серйозним хлопцем, з яким можна побудувати сім’ю, завести дітей, але чим більше ми з ним були разом, а потім жили, я розуміла, що з цією людиною нічого не вийде. Чого тільки вартувало його піврічне сидіння вдома, небажання знайти роботу, коли я працювала на роботі по 12 годин, щоб нас прогодувати.

Зрештою я просто втомилася. Чого я зобов’язана здорового дорослого чоловіка тягнути на собі. Словом, я сказала Володі, що ми розлучаємось. Звичайно, він не хотів мене відпускати, я ж зручна. Але я пішла вночі, коли він міцно спав, змінила номер телефону і почала жити у своєї подруги, про яку він ніколи не знав.

За пів року справи стали у мене йти добре, я вже почала збирати гроші на свою квартиру, навіть зуміла поїхати раз на відпочинок за кордон. Але якось мені задзвонив телефон, ще й ближче до вечора. Я взагалі не люблю брати слухавку на номери, які не знаю. Навіщо воно мені потрібне? Але чомусь узяла. У слухавці почула чоловічий голос, чоловік представився на ім’я Степан. Сказав, що він друг Володі, і що треба терміново поговорити і зустрітися. Хоч я й думала, що це хитрі хитрощі Володі, щоб виманити мене і далі крутити мені голову, я погодилася. Мало, може щось серйозне трапилося.

На зустріч і справді прийшов хлопець, якого я раніше не бачила. Ми пішли в кафе та замовили там каву, почали розмову. На вигляд, до речі, Степан виявився дуже симпатичним, а ще інтелігентним.

Вже в кафе Степан розповів мені, що весь цей час Володя не міг знайти мене, тому звернувся до нього. Мовляв, Володя має якусь дуже важливу новину. А Степан мене знайшов завдяки деяким зв’язкам. Уявити тільки. Цей вечір ми провели дуже добре, у приємній атмосфері. Степан запросив мене потім знову погуляти, я не відмовилась. Так ми гуляли кілька вечорів та почали зустрічатися. Через деякий час мені все ж таки зателефонував Володя і сказав новину.

Мовляв, він одружується з прекрасною жінкою і щоб я не ображалася. Я хотіла розсміятися прямо в слухавку, ледве себе стримала. Такого щастя, як Володя, нікому не побажаю, але дякувати Богові, що він від мене хоч відчепився.

Незабаром у нас зі Степаном намічається весілля. Як добре, що колись він вирішив мене знайти. Вже він і справді серйозний чоловік, про якого я так мріяла.

Фото ілюстративне