Я місяць тому вийшла заміж, переїхали жити до батьків чоловіка Максима, бо вирішили збирати на свою квартиру, до того ж, Макс у них єдиний син, все йому буде з часом.
Мені 23 роки, я дуже спокійна людина, не люблю конфлікти, намагаюся уникати цього. Свекруха всім завжди незадоволена, вчора ось оговорила мене та мою матір. Коли сердиться, каже все, що спаде на думку.
Щоночі умиваюся солоними сльзами, чоловік все це бачить і заспокоює. Каже, що все буде добре і що я звикну до цього. Але я таке ставлення довго не витримаю. Все це призведе до того, що наш шлюб зруйнується, якщо не вмовлю чоловіка з’їхати від батьків.
Я дуже люблю Максима, думала, поки що рік-другий поживемо без дітей, але днями я дізналася що при надії. Якщо все так продовжиться, я не зможу більше жити з ним, а дитину залишати без батька теж не збираюся, сама знаю, як це – рости без батька.
Готую у них, прибираю, нещодавно гостей зустрічали, стіл повинен бути повним, щоб склянка нікуди було ставити. Взяла він ініціативу приготувати все домашнє. Так вона почала командирським тоном зі мною розмовляти. Не встигла посуд помити, о 2 годині ночі шаткувала овочі на салат, так вона почала незадоволено висловлюватися, що мовляв я плиту не помила і мийка брудна, слава богу, я весь використаний посуд помила, тільки залишалися плита та мийка.
Я Зінаїді Павлівні пояснила, що збиралася помити плиту після того, як закінчу із салатом. Так вона на мене підвищила голос і наказним тоном сказала лягати і що вона розбудить мене о 6-й ранку. Наступного дня знову виникло непорозуміння між нами, і вона сказала що я як квартирантка ходжу у них вдома, і щоб я зібрала речі і йшла, мовляв, їй квартирантки не потрібні. А Максим слова проти батькам не може сказати, переїджати відмовляється, говорить, я без його мами не справлюся з дитиною.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
