Я мовчала два роки, спостерігаючи, як чоловік забезпечує життя своїй мамі. Але тепер, коли ми очікуємо поповнення в сім’ї, я хочу, щоб Тарас припинив цю “доброчинність”. Однак Тарас навіть думати про це не хоче. Тоді я вирішила звернулася безпосередньо до свекрухи. Такої сцени я навіть в театрі жодного разу не бачила. Тепер в очах чоловіка винна я.
Мій чоловік Тарас понад два роки матеріально допомагає своїй матері. Моїй свекрусі 56 років, я не скажу, що вона немічна… Відколи пішов з життя її чоловік, вона постійно задається питанням про гроші. Я намагалася це певною мірою зрозуміти, але тепер це мене турбує. Ми чекаємо дитину, кожна копійка вже розписана. Я не знаю, як сказати чоловікові, щоб він перестав її утримувати, оскільки ми скоро з простягнутою рукою по світу підемо.
Тарас дуже добрий і м’який. Два роки його мама емоційно шантажує, в чому він не хоче зізнаватися. Щоб пролити світло на ситуацію. Свекруха вже два роки як вдова. Після відходу чоловіка Ореста вона залишилася сама. Ну, так вона це уявляє. У неї є ще двоє дітей, до яких вона може звернутися по допомогу.
Але вона просить у Тараса лише грошей. Він найстаріший і, судячи з усього, чи не наймобільніший. Відразу після відходу мого свекра я не бачила проблеми в тому, щоб Тарас пересилав дві-три тисячі в місяць своїй матері. Свекруха деякий час не могла працювати, оплата за прощання виснажила її фінансово, тому настав час їй допомогти. Я навіть сама інколи їй щось пересилала, чи рахунок на телефоні поповнювала.
Я думала, що це просто перехідний період, поки вона не стане на ноги. Але навіть через два роки ми її забезпечуємо. При цьому вона вже ходить на роботу і заробляє. За комунальні в неї не така вже й висока ціна, толком нічого собі не купує. Куди діває гроші, було загадкою.
Крім щомісячних платежів Тарас іноді сам оплачував комунальні або дарував їй конверт на день народження, іменини, Миколая, і це можна перераховувати вічно. І мені це вже не подобається. Свекруха просто знущається над ним. Коли місяць тому я дізналася, що чекаю дитину, я дуже зраділа.
Тарас завжди мріяв стати батьком, і тепер нарешті наша мрія здійсниться. Я негайно склала список того, що нам потрібно купити в першу чергу, і дала йому знак припинити всю допомогу мамі. Однак він мені сказав, що ми можемо це купити навіть якщо і будемо продовжувати допомагати його мамі фінансово. Але я з цим не погоджуюся.
Гроші, які чоловік дає мамі, нам знадобляться. Я намагалася порадити Тарасу домовитися з братами й сестрами й сказати їм допомогти своїй матері. Але жодному з них це не до вподоби. Одна стверджує, що вона щаслива, що має на життя, але лишніх в неї немає, а інший недавно сам став батьком і утримує сім’ю. Тому я звернулася до свекрухи і пояснила їй все, як є.
Я просто сказала, що з появою дитини наші витрати зростуть і ми вже не зможемо їй допомогти. Після цього вона влаштувала мені сцену, яка не мала аналогів. “Я в усьому винна сама”, – почала вона ридати. “Мій чоловік нічого мені не залишив. Якби не Тарас, я б уже була на вулиці. Що я буду робити без вашої допомоги?”, – жаліла вона.
Чесно кажучи, на мене це не справило ніякого враження. Вона отримує достатньо, щоб нормально прожити. Гроші, які їй дає Тарас, вона витрачає на дурниці. Я також хотіла б, щоб хтось просто дав мені гроші, і я могла б купувати все, що захочу. Але моя свекруха зрештою обернула це проти мене.
Тепер Тарас сердиться на мене за те, що я образила його матір. Але ж я хотіла, як краще. Наша сім’я збільшується, і я краще потрачу ці гроші на дитинку, ніж на примхи свекрухи.
Я не знаю чим все це закінчиться…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
