fbpx
життєві історії
Я на базарі купила два кілограма фаршу, і вирішила один пакет відразу ж Юлі занести. Моя онучка любить супчик з фрикадельками. Дочка запропонувала чаю випити, і вже за цим “заняттям” повідомила, що подала на розлучення. Ігор хороша людина, тому коли я почула причину розлучення, у мене щелепа відвисла!

Я на базарі купила два кілограма фаршу, і вирішила один пакет відразу ж Юлі занести. Моя онучка любить супчик з фрикадельками. Дочка запропонувала чаю випити, і вже за цим “заняттям” повідомила, що подала на розлучення. Ігор хороша людина, тому коли я почула причину розлучення, у мене щелепа відвисла!

На сьогоднішній час багато сімей розпадаються через побут і те, що чоловік не заробляє достатньо грошей. Пишу ці рядки, оскільки через гроші розлучається моя дочка. Претензій до чоловіка багато, хоча Ігор намагається і заробити, і по хаті допомогти.

Я намагалася зі свою Юлею говорити, але у відповідь тільки й чую: не втручайся, це наші справи. Коли вже батько прямо запитав, що її не влаштовує, Юля відповіла, що не хоче більше жити в злиднях.

А почалося все з того, що подрузі Юлі чоловік подарував автівку, і не будь-яку, а Мерседеса. Там заможна родина, батьки мають бізнес, тож її подруга й виставляє вимоги чоловікові. А у нас зять зі звичайної родини. Ми не бідні, але й багатими нас не можна назвати. Вони мають квартиру, автівку, щороку відпочивали, і не погано, за кордон літали, і в Буковелі не раз були. Що ще потрібне для щастя?

Чому молодь зараз усім незадоволена, маючи набагато більше, ніж ми, їхні батьки, молоді. Мене завжди дивували такі слова Юлі: “Вибила все-таки у Ігоря гроші на посудомийну машину”. Що означає вибила! І така вже у цьому потреба? Живуть утрьох, посуд помити складно самій?

Я згадую себе коли дочка була маленька. Роботи нема, виживали, як могли. Але підтримували із чоловіком один одного. Може тому й пережили все це. Пральна машина була, не автомат, звичайно, але все ж таки. Але і її я включала дуже рідко, щоб менше за світло платити. Прала вручну, чоловік викручував і віщав білизну. Потім пили чай на кухні, будували плани, як заробити та на чому заощадити. Не дорікали один одному за те, що один не працює, а інший працює безплатно. Час тоді такий був.

Мене завжди розчулювали сім’ї, що їдуть на велосипедах у вихідний день. Може, у них і є автівка, навіть не одна, але вони разом з дітьми на прогулянці, а не в ресторані, як моя дочка і зять. Ігор намагався догодити їй у всьому. А може, найкраще було б з першого дня поставити Юлю на місце? Хоча вина більше на нас із чоловіком, не зможи правильно виховати. Тепер одна роститиме доньку. Жаль дуже внучку, Анна-Марія дуже сильно любить батька.

Як тільки про своїх дівчаток думаю, одразу ж сльози на очах з’являються.

Юля від мене порад і настанов і чути не хоче. Більш того, вона вже й з’їхала на орендовану квартиру. Мій чоловік впевнений, що Юля когось вже собі знайшла – кращу аміну старого чоловіка, а інакше як пояснити весь цей поспіх. Я не знаю, може й так. Дуже хочеться вірити, вона сяде і все обдумає. Дай Бог, її рішення зміниться і вони знову з Ігорем будуть щасливі.

Кожної неділі в церкві молюсь за це!

А що б ви мені порадили? Просити її не робити дурниць, чи залишити її в спокої, оскільки вже не маленька дитина, і сама має вирішувати, як прожити власне життя?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua