fbpx

Я на другий день після весілля перевезла все своє “добро” в квартиру до чоловіка, в якій він проживає зі своєю мамою. Свекра вже більше десяти років, як немає. Нічого поганого про свою свекруху не скажу, жінка вона хороша. Незважаючи на поважний вік, Оксана Петрівна ще працює, і ви знаєте, не погано заробляє. Є в ній лише одна “дивина”, яка мені не дає спокою ось уже другий рік. Чоловік змирився, а я не можу!

Я на другий день після весілля перевезла все своє “добро” в квартиру до чоловіка, в якій він проживає зі своєю мамою. Свекра вже більше десяти років, як немає. Нічого поганого про свою свекруху не скажу, жінка вона хороша. Незважаючи на поважний вік, Оксана Петрівна ще працює, і ви знаєте, не погано заробляє. Є в ній лише одна “дивина”, яка мені не дає спокою ось уже другий рік. Чоловік змирився, а я не можу!

Коли ми сидимо за столом разом із Оксаною Петрівною, я майже нічого не їм. Ні, я не на дієті і якихось особливих обмежень у раціоні не маю. І моя свекруха все життя пропрацювала кухарем, готує вона дуже смачно. Коли я дивлюся на всі ці кулінарні вишукування: картоплю запечену, рибу, її фірмові котлети, салати, так і течуть слинки.

Але за столом поруч із мамою мого чоловіка я не можу їсти. Я краще тихенько на кухні потім доїм свою порцію сама. Причина навіть не в тому, що я така скромна і соромлюся їсти на людях. Справа тут саме у моїй свекрусі.

Оксана Петрівна працює кухарем у дуже багатій сім’ї . Поки я збираюся в свою маленьку кімнатку, яку гордо називають офісом, вона йде на роботу в дорогий особняк. Там і басейн є, і навіть своя лазня! І хоча свекрусі моїй вже 65 років, вона із задоволенням ходить готувати тій родині. Ще б пак, вже років 30 як у них працює. Вона там наче своя. Її там люблять, подарунки на день народження дарують і просто прислухаються до її порад. Загалом, вона там як рідна бабуся.

Сім’я багатіїв не зазналася, а навпаки. Вони дуже інтелігентні та виховані люди, всі вони лікарі. І вдома у них чистота та порядок, а правила етикету на честі. Коли вони сідають за стіл, то кожен застеляє серветку і вправно керується різними столовими приладами. Моя свекруха кличе їх за очі “британськими аристократами”.

Коли Оксана Петрівна обідає у тому особняку, то теж намагається відповідати їхнім правилам. Але коли вона приходить додому, у неї ніби щось перемикається. Сама вона каже, що надивилася вже на етикет і хоче розслабитися у власному домі. Як жити зі свекрухою та не бачити, як вона відпочиває? Повірте, я бачу це щодня.

Свій “бунт” проти правил пристойності вона висловлює саме за столом. Оксана Петрівна сідає вечеряти і скидає всю їжу в одну тарілку. Для цього вона спеціально бере глибоку миску. Якщо на перше борщ, а на друге макарони з котлетою, вона все це складає собі в тарілку, перемішує і їсть. Добре, що ще компот туди не наливає!

При цьому вона прицмокує і взагалі веде себе дуже культурно. Як я можу сидіти поруч і їсти, якщо мені стає не по собі від цього видовища? Чоловік уже звик до такої “обстановки” і не звертає уваги. А мені дивно на таке дивитись, весь апетит пропадає. Тому я обідаю сама, на кухні. Швиденько з’їла свій борщ, помила тарілку та вийшла. Почуваюся не дуже комфортно, зате не спостерігаю цю картину.

Взагалі, Оксана Петрівна – жінка дуже хороша. Визнаю, зі свекрухою мені пощастило. Але ці її “витівки” просто вражають!

Що ви думаєте з цього приводу?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page