Я на шостому місяці, і вона взяла, і приїхала. А вона, як ви вже здогадалися, мама мого чоловіка. Тетяна Іванівна з першого дня мене невзлюбила, тому коли чаша терпіння переповнилася, я сказала все, що сиділо в мені давним давно. Свекруха миттю стала набирати Василя, він в той час був на роботі. Театр, одним словом!
Я вже заміжня більше семи років. За час шлюбу ми встигли купити власне житло та стати батьками сина. Зараз я чекаю другу дитину.
Василь з великою ніжністю ставиться до мене. Він узяв на себе деякі домашні справи і все робив, щоб у мене була можливість відпочити. Він сам робить покупки, прибирає в будинку та іноді готує вечерю.
У нас із чоловіком ідеальні стосунки, однак у нашій бочці меду ложкою дьогтю стала свекруха.
Я завжди, як могла намагалася налагодити з нею стосунки. Що я для цього тільки не робила: і подарунки їй дарувала, і з виконанням домашніх справ допомагала, вчилася в’язати їй на догоду.
Проте всі мої старання не принесли жодного результату. Я тепер впевнена в тому, що мають рацію ті, хто каже, що син для матері назавжди залишається маленьким хлопчиком. Може мати чоловіка сина до мене ревнує, а може вона не може упокоритися з тим, що він виріс. Я не знаю?
Після того, як до нас приїхала мама Василя, все наше життя перевернулося з ніг на голову. Вона прискіпувалась буквально до всього: я неправильно мила підлогу, неправильно готувала, прала погано. Вона наполягала на тому, щоб я мила посуд тільки содою і не використовувала миючий засіб.
Я навіть суп варила неправильно, тому що в нього потрібно було покласти більше моркви та менше цибулі, а я все зробила навпаки.
То я Василю неправильно штани попрасувала, то чому я чоловіку сорочку в машині випрала, а не руками.
Найбільше її розлютило те, що Василь сам ходить за покупками, вона після цього мене відчитала немов школярку, що я насправді відчула себе ніяково. Я ніколи не просила у чоловіка допомоги, він сам завжди, як міг намагався мені допомогти.
Я стримувалась і не відповідала на всі причіпки свекрухи. Проте якось у мене здали нерви і я сказала:
– Знаєте що! Ви б, мамо, вирушали додому, там і господарювали, а в нашу сім’ю лізти нема чого!
Після цього все і почалося!
– Ти вирішила прогнати мене? Я значить вам не потрібна! Ти моєму синочку життя зіпсувало! А Наталка, така розумниця, вона і зараз чекає на Василя!
Найнеприємнішим стало для мене те, що коли свекруха поскаржилася синочку, він став на її захист. Однак мій чоловік не захотів зрозуміти того, що його матуся мене насправді довела до точки кипіння, і я їй сказала все, що я насправді думаю.
Після цієї події мій чоловік впевнений, що я хочу прогнати з нашого будинку його матусю.
Мама Василя сказала, що вона залишиться у нас до того часу, поки на світ не з’явиться наш другий син. А до цієї дати ще два місяці.
Мені здається, що за цей час я вийду з себе. Я навіть не уявляю, як налагодити з цією жінкою добрі стосунки, адже мій конфлікт зі свекрухою негативно позначається на моїх стосунках із чоловіком.
Я не змогла винести її закидів і зібравши сина вирушила до своєї сестри в інше місто. Ми з чоловіком так жодного разу за всі сім років не лаялися.
Мама Василя намагається налаштувати проти мене чоловіка, тому що я їй просто не припала до душі. Вона вже знайшла для сина іншу дівчину, яку вона вважає більш кращою кандидатурою.
Свекруха сама сказала про те, що вона, ця Наталка, дівчинка гарна і вона більше підходить її синові, ніж я.
Коли мій чоловік дізнався про те, що незабаром знову стане татом, він був цьому дуже радий. Але ось після приїзду його матусі, як далі ми житимемо я навіть не можу уявити. Я вирішила поїхати з дому після невеликої розмови з чоловіком.
Того дня після того, як ми повечеряли, він поставив мені запитання:
– Ти мені чесно скажи, від кого ця дитина?
Я від його запитання присіла на стілець. Я йому тоді відповіла:
– Я за всі сім років нашого спільного життя не дала тобі жодного приводу сумніватися в мені.
Напевно, треба сказати, що до того моменту, як я зрозуміла, що чекаю дитину, я більше десяти годин проводила на роботі. Після повернення додому я займалася домашніми справами: готувала вечерю, виконувала уроки із сином, прибирала та прала.
Кожен день я проводила зі своєю сім’єю. За весь час заміжжя я не більше десяти разів розмовляла зі своєю подругою по телефону.
Коли я виїжджала свекруха тріумфувала і почала говорити чоловікові ще до того, як за мною зачинилися двері:
– А я тобі казала, що вона така-сяка!
Тоді я зрозуміла, що поки мене немає поруч вона весь час промиває Василю голову і розповідає про те, яка я погана і, щоб нормально жити, він повинен зі мною розлучитися!
Я не розумію, як чоловік може залишатися незрячим і не помічати всіх витівок своєї матусі?
Як далі жити з людиною, яка тобі не довіряє я навіть не уявляю? А з іншого боку до приїзду його мами моє життя було схоже на казку! Що робити тепер, не розумію?
Фото ілюстративне
