fbpx
життєві історії
Я надіялась, що вискочивши заміж в шістдесят років, я щасливо і в любові буду доживати своє життя. Після розписки я переїхала жити в квартиру до Ярослава, свою ж здала в оренду. І майже з перших днів я пожаліла про це заміжжя. – Я ніколи в житті не їв вчорашнього борщу і супу, не кажучи вже про картоплю чи гречку. В такому віці треба акуратно ставитись до харчування. – Але це ще були “квіточки”. Одного дня на порозі з’явилася його дочка з онуком

Я надіялась, що вискочивши заміж в шістдесят років, я щасливо і в любові буду доживати своє життя. Після розписки я переїхала жити в квартиру до Ярослава, свою ж здала в оренду. І майже з перших днів я пожаліла про це заміжжя. – Я ніколи в житті не їв вчорашнього борщу і супу, не кажучи вже про картоплю чи гречку. В такому віці треба акуратно ставитись до харчування. – Але це ще були “квіточки”. Одного дня на порозі з’явилася його дочка з онуком.

Мені цього року виповнилося 60 років. Нещодавно я вийшла заміж за свого однолітка. Думала, на нас чекає щаслива та безтурботна старість, адже ми обидва вже на пенсії, не працюємо.

Я планувала, що ми подорожуватимемо та розважатимемося.

Мріяла про романтичні поїздки та приємні враження. Я знайшла кілька туристичних сайтів та підібрала цікаві маршрути.

Але моя казка не має красивого завершення. Я планувала по одному, а вийшло зовсім по іншому. Прозріння було важким.

Я переїхала жити в квартиру Ярослава, а свою двокімнатну здала в оренду. На мене звалилися всі домашні турботи, чоловік ніяк не брав участі в облаштуванні побуту. Ярослав не допомагав мені абсолютно. Незважаючи на таку безініціативність, він вимагав ідеального порядку в будинку та кулінарних шедеврів. Йому не подобалися звичайні макарони, він ніколи до мене не їв учорашній суп та борщ, про картоплю вчорашню, я взагалі вже мовчу.

Моє заміжжя мене ж напружувало. Коли Ярослав привів додому онука, мій внутрішній світ звалився. Діти поїхали відпочивати, а маленького та примхливого Данилка залишили на два тижні дідусеві.

Звичайно, Ярослав і не думав стежити за дитиною – розраховував на мене. Мені доводилося годувати Данилка, укладати, гуляти, розважати, робити з ним домашнє завдання та керувати спортивною школою.

Я не про таке життя мріяла. Для мене діти в такому віці – це неприпустимо, оскільки власних дітей я не маю.

З таким чоловіком та його ріднею мої будні стали більш напруженими та нудними. У мене не було часу на хобі, догляд за собою та зустрічі з подружками. Зараз мої рожеві окуляри спустилися, і я розумію, що одруження було помилкою. Я хотіла проводити час із люблячим чоловіком, а не бути служницею.

Дорогі жінки, якщо ви зважилися на шлюб у зрілому віці, добре подумайте, чи це вам потрібно.

Не повторюйте мою помилку.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!