fbpx

Я народила Василька на початку грудня, і цей Новий рік ми з Олегом домовилися взагалі не відзначати. Але тут, прямісінько перед Новим роком, дзвонить свекруха Ірина Володимирівна  і каже, що хочуть з донькою приїхати, внука подивитися. Я вихватила дитину у мами чоловіка. Вранці збирала речі

Ніколи не подумала б, що таке може трапитися в моєму житті. З чоловіком Олегом завжди жили добре, не лаялися, єдине, що у нас були так собі відносини з свекрухою і зовицею, але конфліктів ніколи не було, при чоловікові вони завжди вели себе як душки.

Я народила Василька на початку грудня, і цей Новий рік ми з Олегом домовилися взагалі не відзначати. Але тут, прямісінько перед Новим роком, дзвонить свекруха Ірина Володимирівна і каже, що хочуть з донькою приїхати, внука подивитися. Вони живуть в області і на канікули вирішили приїхати до нас в місто).

Я була категорично проти цієї ідеї з кількох причин. По-перше, у зовиці Оксани є маленький син, який постійно з леленими бульбашками під носиком, а у мене вдома тритижневий дитина. По-друге, у нас всього двокімнатна квартира і буде тісно всім. По-третє, я ще не відійшла від народження малюка повністю і так хотілося спокою, а не якихось гостей, бардаку, валіз по всій квартирі…

Попросила чоловіка поговорити з свекрухою, щоб вони приїхали пізніше, та Олег почав обурюватися, що як же він мамі може сказати таке?

Тому я сама подзвонила мамі чоловіка, абсолютно нормально по-людськи хотіла попросити, але вона почала підвищувати голос, казати, що хто я їй взагалі така, і це квартира її сина, і вони туди будуть приїжджати, коли захочуть і кинула трубку.

Я навмисне ніяк не готувалася до Нового року, купила трохи продуктів, щоб просто приготувати звичайну вечерю і тут – сюрприз: 30 грудня ввечері приїжджають дві пані! Я була дуже зла, у дитини налагоджується годування, і він цілими днями висить на мені, я й так вдома нічого робити особливо взагалі не можу, не те, щоб ходити за гостями доглядати.

Ну і, словом, все вийшло як завжди: при Олегові вони такі душечки, а тільки чоловік з кімнати – так відразу фиркають, дитина їхня знову кашляє періодично, бігає, кричить, все розкидає, але їх це взагалі не бентежить.

Почала мені Ірина Валодимирівна висловлювати, що я лежу тут така цілий день в ліжку і нічого не роблю, вдома навіть поїсти нічого, а завтра свято, у мене взагалі нічого немає!

Я це все послухала і вирішила, що з ранку поїду до своєї мами і до кінця канікул буду у неї. Чоловік з ранку поїхав у справах, я прокинулася і почала потихеньку збирати речі, свекруха побачила це і почала хвостом бігати за мною: а ти куди? А навіщо?

Я їй пояснила все абсолютно спокійно, але вона як завелася, почала кричати на мене, зовиця встала ззаду і підтакує.

Ірина Володимирівна побігла в кімнату, схопила дитину і каже: «Нікуди ти не поїдеш!», почала бігати з ним по квартирі, малий перелякався і почав плакати, і тут у мене дах понесло, я сказала все, що думаю, вихопила дитину і поїхала швидко.

Коли чоловік повернувся, вони все викрутили так, що я кинулася на маму, Олег зателефонував мені і почав дорікати, типу, що мені зробила мати його, що я себе так веду і якого ти взагалі з дому пішла, поки не вибачишся перед усіма, можеш не приходити навіть!

…І ось вже кінець літа майже. Живу у мами, Олег приїжджає у вихідні до дитини на півгодини і чекає, поки я вибачусь перед його мамою. Він дуже гордий і я теж, я ні в чому не винна, тому вибачитися перед нею категорично не збираюся.

А до Олега взагалі не знаю. що відчуваю тепер. Звикаю без нього. До того ж, мені дуже прикро, що він ось так покинув нас, став не на нашу сторону. Шкода, що наша родина руйнується через це…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page