fbpx
життєві історії
Я народився у 1986 році в Києві, тут і живу. Ми були бідною родиною, тато, мама, старший брат і я. Тато працював будівельником, мама домогосподарка. Ми жили у постійній скруті. Далі почалося непоясниме. Тато перестав працювати, але ставить мамі пам’ятник за 2 тисячі доларів. Звідки такі гроші, подумав я тоді.Мені 29: брат одружується, і тато оплачує половину вартості весілля. Через рік у брата народжується син і тато дарує брату гроші на однокімнатну квартиру

Бідне дитинство навіть за мірками 90-х, економія на всьому, і на їжі в тому числі. Закінчив я школу, потім чотири роки в університеті навчався. Мені 16 років: в університет батьки почали давати 2 гривні на день, на чай та булочку.

Після універу рік шукав роботу. До 21 року грошей у руках майже і не тримав. Мені 21, рік моя перша робота: платили середню по місту зарплату.

Після третьої зарплати я зрозумів, що при таких доходах не скоро накопичу на власну квартиру, не скоро одружуся, не скоро заведу сім’ю. Прикинувши, вирішив увійти в режим тотальної економії. Я заборонив собі все. Із зарплати я платив податок на їжу та комуналку, все, що залишалося я майже повністю відкладав.

За рік нестало мами. Тато перестав працювати, але ставить мамі пам’ятник за 2 тисячі доларів. Звідки такі гроші, подумав я тоді, адже ми жили у скруті, а мама ще за життя просила не витрачати на неї гроші.

Мені 29: брат одружується, і мій тато оплачує половину вартості весілля. Через рік у брата народжується син і тато дарує гроші на однокімнатну квартиру брату.

Коли я питав про гроші у тата, мені він відповідав, що грошей майже немає.

Мені 32: я нарешті накопичив на квартиру зі своєю середньою зарплатою, за 11 років зумів це зробити.

Звільняюся, знаходжу нову роботу із зарплатою на 40% більшу від середньої по місту, але робота важка і забирає багато часу.

І ось Мені 35: живу сам у своїй квартирі вже 7 місяців, з батьком не спілкуюся. Бачив його кілька разів на вулиці, але не підходив. Наступна моя мета – жити не дивним життям, а звичайним, нормальним життям.

Якісно харчуватися, адже рік тому я важив 59 кг при зрості 175 см, а зараз важу 70 кг.

Вперше в житті я спробував фініки, манго, курагу, урюк, інжир, фісташки, фундук, кешью, бразильський горіх, мигдаль, ананас, в’ялені помідори, лохину, мед у сотах, випічку різну, різну готову їжу в супермаркетах.

Вперше купив собі планшет, у дикому захваті від нього, сходив у кінотеатр 4-й раз у житті, стрибнув з 60-ти метрової труби, випив кави у кафе, влітку сплавлявся річкою на байдарках і рафті, кілька разів дарував шоколадки на вулиці симпатичним дівчатам. Ну просто захотів подарувати та подарував. Який це кайф – жити нормальним життям, не економити на вссьому. Все в мене буде добре, нехай і пізніше, ніж у більшості.

І нехай у мого тата і брата теж все буде добре, я їм тільки хорошого бажаю.

Всім чудовиз свят і надійних, справді рідних людей. Я таких не маю, але теж вважаю себе нарешті щасливим.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, ibilingua.com