fbpx

Я народжу цю дитинку попри волю чоловіка, який так і не зголосився стати батьком по добрій волі. У Борі є племінник, вже школяр і ми бачили, скільки йде і часу, і грошей на нього і не поспішали себе обтяжувати. Якби я знала, як це змінить моє життя

Я народжу цю дитинку попри волю чоловіка, який так і не зголосився стати батьком по добрій волі.

Живемо ми з Борисом уже п’ять років, дітей немає, і нас це влаштовувало, хотілося пожити для себе, трохи поїздити, світ подивитися.

У Борі є племінник, вже школяр і ми бачили, скільки йде і часу, і грошей на нього і не поспішали себе обтяжувати. Наші батьки перестали навіть говорити з нами на цю тему, хоч я розумію, що їм хотілося онуків.

Так вийшло, що коли моя подруга відкрила магазин дитячого одягу та запропонувала мені роботу, я погодилася. Ми дружимо з нею ще з дитинства, і я знала, що ми порозуміємося і не поконфліктуємо через роботу, тим більше, що я і так збиралася міняти роботу, далеко було їздити. А магазин був у нашому районі та зарплата мене влаштовувала.

Якби я знала, як це змінить моє життя.

На мене справили враження дитячі речі як для новонароджених, так і для старших дітей. Особливо одяг для дівчаток, дуже різноманітний і красивий. Ще робота мені подобалася через спілкування з маленькими покупцями, ніколи не подумала б, що малюки такі цікаві. Часто почала ловити себе на думці, що теж не проти мати свою доньку, купувати їй гарні сукні.

Коли поділилася цими відчуттями із чоловіком, він сприйняв таку новину без захвату. Налагоджене життя, і Борі не хотілося додавати собі проблем. Але я все більше хотіла дитину і намагалася його вмовити.

Якось чоловік сказав, що згоден, але щоб на його допомогу не дуже розраховувала, він достатньо зайнятий на роботі, та й вихідні не має наміру сидіти вдома через дитину.

Подруга, яка має двох дітей, мене підтримала, сказала, що збереже моє робоче місце. А мої останні сумніви розвіяла словами:

«Не хвилюйся, це він каже так, поки немає дитини, а тоді сам не захоче йти на якусь рибалку, знаю по своєму чоловікові».

І я зважилася, зараз вже при надії, сподіваюся, що не пошкодую про це, але переживаю, чи впораюсь я, та ще й час такий в Україні складний.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page