fbpx

Я навіть не заглядала в багажник, оскільки відразу сказала свекрусі, що ніхто цього їсти не буде. І поки я пакувала дитячі і наші з чоловіком речі, Галина Степанівна “справилася”. Вже коли ми під’їхали до будинку, Руслан нам з дітьми сказав підійматися. – Я сам декілька ходок зроблю, щоб ти тягарі не підіймала. – Я ще здивувалася, які такі тягарі. Моїй злості не було меж. Наступного дня всі банки були на смітнику

Я навіть не заглядала в багажник, оскільки відразу сказала свекрусі, що ніхто цього їсти не буде. І поки я пакувала дитячі і наші з чоловіком речі, Галина Степанівна “справилася”. Вже коли ми під’їхали до будинку, Руслан нам з дітьми сказав підійматися. – Я сам декілька ходок зроблю, щоб ти тягарі не підіймала. – Я ще здивувалася, які такі тягарі. Моїй злості не було меж. Наступного дня всі банки були на смітнику.

– Тільки перед святами робила генеральне прибирання, частину на смітник винесла, то вона знову мені цілу сумку зібрала. У свекрухи якийсь пунктик на рахунок консервації. Ціле літо крутить і крутить. Скаржиться, що втомлюється і все одно робить. Навіщо все заготовляти у таких великих масштабах, якщо її ніхто не їсть? — бідкається 30-річна Олена.

– Щоб урожай не пропав?

– Ага. Як поїде навесні, так і пізно восени повертається. Пів року садить, пів року переробляє врожай. Ще й ображається, якщо допомагати не хочемо. Так, ми не маємо можливості, працюємо без вихідних з чоловіком. Я їй намагалася натякнути, що настав час зав’язувати з цими заготовками, у наш час все можна купити в магазині, якщо раптом захочеться, — пояснює Олена.

– Ну, не беріть банки, та й усе, – каже Галина Степанівна.

– Поки ми в хаті копошилися, вона нам весь багажник заклала. Героїчно солить ці огірки, а мені потім доводиться викидати. Мої сусіди вже об’їлися її закрутками, як і колеги, — зітхає жінка.

– А куди ти їх діваєш? Чи реально викидаєш? Відмовся, шкода ж.

– Я намагалася відмовитись, так Галина Степанівна образилася. Доводиться брати, все викидати та везти їй назад порожні банки. Деколи нові купую, щоб замести за собою сліди. Ой, нема сил це все вже терпіти! — бідкається Олена.

Як ви думаєте, чи правильно вона чинить? Хіба це ввічливість? Консервація – це нелегка праця. Може, Олені краще спробувати відстояти свої кордони і просто поїхати додому без закруток?

Краще нехай свекруха образиться, ніж просто на смітник викидати її працю. Нерозумно це, згодні? Брати закрутки, слухати, як родичка важко працює, і все на звалище викидати.

Чи не варто скандалити через такі дрібниці? Подобається їй поратися з банками — нехай радіє, що допомагає. Так вона почувається важливою та потрібною, а помити банки та відвезти нескладно.

Яка ваша думка з цього приводу?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page