fbpx

Я навіть не знала, що буду у Насті та її нареченого свідком, але нічого проти не мала, оскільки дружили ми ще з дитинства. До РАЦСу ми приїхали завчасно, щоб без поспіху зробити гарні фото. Та, на жаль, на рушничок щастя молодята так і не стали. За словами нареченої, виною всьому була я

Я навіть не знала, що буду у Насті та її нареченого свідком, але нічого проти не мала, оскільки дружили ми ще з дитинства. До РАЦСу ми приїхали завчасно, щоб без поспіху зробити гарні фото. Та, на жаль, на рушничок щастя молодята так і не стали. За словами нареченої, виною всьому була я.

Я і подумати не могла, коли отримала запрошення на весілля від однієї зі своїх давніх подруг, що її весілля не відбудеться з моєї вини.

Я не бачилася з Настею багато років. Ми з нею були дуже дружні під час навчання у школі. Однак після закінчення школи життя розкидало нас по різних місцях.

Фактично відразу після закінчення школи я вдало вийшла заміж за одного зі своїх одногрупників. У нас були спільні інтереси та ідеї, які підігрівали наші стосунки протягом багатьох років.

Через п’ятнадцять років після закінчення школи Настя надіслала мені запрошення на весілля. Тоді ми з нею іноді передзвонювалися, а зараз ми повністю припинили спілкування.

Мене мучили сумніви: їхати чи ні? Проблема була в тому, що до Насті мені потрібно було довго їхати. Крім цього, я думала про те, наскільки буде зручним те, що я вторгнуся у життя своєї колишньої подруги. Після деяких роздумів я все ж таки вирішила прийняти її пропозицію.

Мій чоловік сказав, що я роблю правильно, але супроводжувати мене відмовився, а тому мені довелося їхати одній. Всю дорогу мене мучили сумніви щодо того, правильно я роблю чи ні.

Настя була дуже рада моєму приїзду, що в мить розвіяло всі мої сумніви. Приготування до весілля вже були всі закінчені і через годину пара мала навіки стати одним цілим.

Настя хотіла, щоб саме я була її свідком на весіллі, тому що вона була впевнена в тому, що саме я повинна скріпити їх союз, а я не бачила в цьому жодної каверзи.

Ми приїхали до РАЦСу на тридцять хвилин раніше, щоб встигнути зробити кілька світлин. Фотограф вибрав більш вдалі ракурси для фото, а я стояла поряд із нареченим.

Я органічно влилася в атмосферу радості та отримувала від цього море насолоди. Однак через кілька хвилин мені вже не хотілося посміхатися, тому що в цей момент Настя несподівано розлютилася. Спершу я не зрозуміла, що саме викликало її праведний гнів. Я лише за кілька хвилин зрозуміла, що її гнівні висловлювання направлені на адресу її нареченого.

– Чому ти обіймаєш її за талію? – вигукувала подруга. – Мені ці твої хтиві погляди в її бік багато про що говорять. Як тільки моя подруга приїхала, я одразу перестала тебе цікавити.

– Що ти маєш на увазі? – розгубився наречений.

– Ти ж обійняв її!

Мене сильно образили слова Насті та розмір каменю, який вона кинула в “мій город”. Яка маячня! Наречений навіть не глянув на мене, ну подумаєш руку поклав під час зйомки, хіба це є привід для “бурі”. Настя так швидко махала весільним букетом, що від нього залишилися самі стебла.

Мене, якщо чесно, так здивувало все, що відбувалося, що я навіть з місця рушити не могла. Гості почали заспокоювати Настю, а я була готова провалитися в цей момент крізь землю.

– Весілля скасовується! – сказала наречена.

Потім Настя з викликом кинула в обличчя нареченому весільний букет і повільно направилась до виходу.

Мені не було цікаво чим закінчитися все, що відбувається, а тому я викликала таксі і вирушила на вокзал.

У той момент я зрозуміла чому моя подруга так довго залишалася незаміжньою, адже з таким характером дуже складно побудувати нормальні стосунки. Після повернення в свою щасливу реальність, я вирішила ніколи не ворушити минуле!

До речі, Настя так і сидить “в дівках” – до сьогодні! І це не дивно!

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page