Я навіть недавно ходила до священика, щоб спитати, чи можна хрещених поміняти. Просто сил моїх вже немає. Коли ми брали своїх друзів Катю та Ігоря за кумів для своєї донечки, то навіть не підозрювали, що через деякий час вони стануть чоловіком та дружиною. Я ж завжди знала, що кумам в жодному випадку не можна ставати на рушничок щастя. І ось це, на мою думку, і стало причиною “розбрату”
Коли в нас з чоловіком з’явилася перша донечка Ангелінка, ми довго з кумами не думали. На той час ми тісно дружили з Катею та Ігорем. В нас була велика компанія друзів, але найкращою кандидатурою на роль хресних були вони. На той час вони між собою були просто друзями, але зараз вони чоловік і дружина.
Ми коли зрозуміли з чоловіком, що наші куми почали зустрічатися, то прийшли в подив, оскільки з давніх-давен чули, що хресні батьки не мають права бути чоловіком та дружиною. Та нічого не поробиш. За рік часу вони нас запросили бути у них старостами.
І все б нічого, та те, що вони натворили, таки вилазить нам “боком”. Я б дуже хотіла змінити хрещених своєї Ангеліки, але це не можливо. Я навіть заради такого діла нещодавно ходила до церкви і питала про нашу ситуацію священика. Він відповів, що такого робити не можна, і треба у всьому шукати позитив, і постаратися налагодити з ними хороші стосунки.
А ще він “відкрив мені очі”. Насправді, те, що куми не мають права одружуватися, якийсь забобон. Все можна. Найголовніше завдання кумів, любити, і молитися за свою хрещену дитину!
Та, на жаль, не завжди вдається порозумітися з цими людьми.
Що мене не влаштовує найбільше? Вони можуть домовитися з нами про те, що незабаром приїдуть, а потім зателефонувати за пів години, коли вже все готове до гостей та повідомити, що у них плани змінилися. Або ж навпаки — дзвонять і кажуть, що вони вже на нашому порозі, виходьте та зустрічайте їх. А в мене вдома безлад і пустий холодильник. Хоч самій на той стіл лягай…
До того ж, у них є одна противна звичка — скаржитися на життя. Можуть годинами обдумувати, які часи нині важкі, як складно їм живеться, а до порад ніколи не дослухаються. Навіть слово вставити не дають — перебивають і далі продовжують свою розповідь. При цьому заздрять нам чомусь вважаючи, що ми живемо, як у Бога за дверима. То чому б тоді не скористатися нашими порадами? Може, й у вас у житті зміниться все на краще?
У техніці вони не розуміються від слова зовсім. Раз у раз звертаються з проханням, щоб ми їм щось полагодили або налаштували. Але коли йдуть до магазину за новою технікою, не питають, яка краще та що правильніше придбати. Хоча розуміють, що ми в цьому розуміються. Нещодавно придбали комп’ютер у сумнівного продавця і зараз він зламався, майстрів викликати дорого, прийдіть допоможіть.
Коли цікавляться, що саме принести як подарунок нашій донечці, все одно потім приходять із чимось іншим і кажуть, що вони вважали це набагато правильнішим. А навіщо тоді ви запитували у нас? Я їм сто разів говорила, що той чи інший одяг нам уже купили чи подарували, а вони все одно приносять те саме. І що потім робити із взуттям одного й того ж розміру чи курткою? Маринувати? Можуть принести щось, що давно вже вийшло з моди.
Я на день народження дочки завжди через них злюсь. Вони просто псують мені святковий настрій.
Я не знаю як і доки триватиме така наша “дружба”, але я відчуваю, що моє терпіння все менше і менше.
А що б ви мені порекомендували зробити?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
