fbpx
життєві історії
Я навіть припускати не хочу, що сталося б зі мною, якби в один момент Юстинка просто не постукала в мої двері. Заглянувши в офіс вона побачила складений чемодан і запитала: “А ви також до Господа зібралися? Як і ми? – Я тоді стояла як вкопана. А через деякий час я познайомилась і з її мамою. – То що, ви з нами?, – ще раз перепитала дівчинка. А чому б і ні! Поїздка в Меджугор’є повністю змінила мій світ

Я навіть припускати не хочу, що сталося б зі мною, якби в один момент Юстинка просто не постукала в мої двері. Заглянувши в офіс вона побачила складений чемодан і запитала: “А ви також до Господа зібралися? Як і ми? – Я тоді стояла як вкопана. А через деякий час я познайомилась і з її мамою. – То що, ви з нами?, – ще раз перепитала дівчинка. А чому б і ні! Поїздка в Меджугор’є повністю змінила мій світ.

Нарешті! Моя омріяла відпустка. Я так довго на неї чекала.

Я склала в сумку, яку поставила на підлогу, різні речі, що прикрашають мій кабінет. Дістала непотріб із шафи, зі столика все згребла і включила музику на комп’ютері. От і все! Сіла в крісло і стала радіти майбутньому відпочинку. Швидше за все, поїду в безлюдне місце. Де мало народу. Але його ще треба відшукати! На нашій старій дачі теж непогано. Особливо взимку. Але той будинок повний спогадів. І не всі з них райдужні. Я зробила голосніше і стала насолоджуватися спокоєм.

Отже, давайте поміркуємо: бувають ситуації, коли не слід нічого планувати. Я в цьому переконалася на власному досвіді.

В оду мить я зрозуміла, що моєю ручкою на дверях хтось клацає. Я підійшла ближче, повернула ключ, щоб з’ясувати, що там відбувається і стою в подиві. За дверима стояла маленька дівчинка в смішний шапці. Швидше за все, вона почула музику – це були мої перші думки. Я виглянула у коридор, озирнулася, але нікого не виявила там. Де ж її мати? А дівчинка заглянула в кімнату і побачивши дорожню сумку запитала:

А ви теж до Господа збираєтеся? Їдете?

Я ж сама не знала, як бути. Що запитати? Загубилася вона? Де батьки? Коли дитина заговорила про Бога, то я взагалі розгубилася.

З чого ти взяла, що саме до Господа? Начебто поки ще не стара, – стала я невиразно бурмотіти, приходячи в себе, – А де твоя мати?

Мама — там, вище поверхом! — дівчинка ткнула пальцем вверх.

Люди милі…

Ми зібралися в Меджугор’є, до Господа, ти не хочеш з нами?

Я взагалі заплуталася. Відразу згадала всі історії з цієї країни і не могла зрозуміти, що відбувається. Потрібно було якось викручуватися.

Де твоя мати? Може знайдемо її?

І тут з’являється матуся – біжить по сходи у напрямку до нас.

Юстинко, я ж тебе попередила, щоб ти нікуди не йшла. Чого ти не слухаєшся?

Мамо, а можна тітка з нами поїде? – запитала у матері дівчинка.

Ну якщо захоче, то нехай їде звичайно. Вибачте, я путівку оформляла на іншому поверсі, а ця малявка вислизнула з кабінету.

Трапляється, нічого страшного. Ви їдете в іншу країну? Але чому до Господа.

Ми любимо їздити по монастирях, а Юстина їх так називає.

Там є ангели! – каже дитина. І починає щось співати, наслідуючи їм.

Які ангели? – знову не розумію я.

Ну в хорі співають всяке… Сестри милосердя мають чудові голоси. Вони схожі на ангелів. – Мати Юстинки весь час перекладала для мене мову дочки.

Дякую, я все розумію. – я заусміхалася, усвідомивши все, що відбувається.

Так що, їдете? – Не вгамовувалася дівчинка.

Мені треба подумати. Я ж… – І тут я замовкла на пів слові. Адже роботи по суті вже немає. – І як називається те місце, в яке ви їдете, нагадайте?

– Меджугор’є – відповідає мати.

– Я дійсно зібралася помандрувати, – сказала я Юстині, – А ти більше постарайся нікуди не тікати від матері, добре

– Гаразд.

Я зачинила за ними двері, увійшла в Гугл і набрала потрібну мені назву. З колонок почувся спів ангелів. А потім просто сиділа і не могла наслухатися. І це було так прекрасно… Була очно така ж пісня, яку наспівувала дівчинка.

Перш ніж піти з офісу, я теж зайшла за путівкою. Але те, як я провела час з Юстинкою і її матір’ю – це окрема історія. Як з’ясувалося, Юстині за все її життя довелося провести у лікарнях дуже багато часу. Навіть не всі дорослі можуть витримати стільки випробувань.

А ця історія закінчилася наступним чином. Я приїхала з подорожі оновленою, в голові купа ідей. В душі панувало умиротворення. І тепер я задаю собі питання: Що було б, якби Юстинка тоді не постукала до мене в двері?

Нехай у вас все буде добре!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page