Я навіть припускати не хочу, що сталося б зі мною, якби в один момент Юстинка просто не постукала в мої двері. Заглянувши в офіс вона побачила складений чемодан і запитала: “А ви також до Господа зібралися? Як і ми? – Я тоді стояла як вкопана. А через деякий час я познайомилась і з її мамою. – То що, ви з нами?, – ще раз перепитала дівчинка. А чому б і ні! Поїздка в Меджугор’є повністю змінила мій світ.
Нарешті! Моя омріяла відпустка. Я так довго на неї чекала.
Я склала в сумку, яку поставила на підлогу, різні речі, що прикрашають мій кабінет. Дістала непотріб із шафи, зі столика все згребла і включила музику на комп’ютері. От і все! Сіла в крісло і стала радіти майбутньому відпочинку. Швидше за все, поїду в безлюдне місце. Де мало народу. Але його ще треба відшукати! На нашій старій дачі теж непогано. Особливо взимку. Але той будинок повний спогадів. І не всі з них райдужні. Я зробила голосніше і стала насолоджуватися спокоєм.
Отже, давайте поміркуємо: бувають ситуації, коли не слід нічого планувати. Я в цьому переконалася на власному досвіді.
В оду мить я зрозуміла, що моєю ручкою на дверях хтось клацає. Я підійшла ближче, повернула ключ, щоб з’ясувати, що там відбувається і стою в подиві. За дверима стояла маленька дівчинка в смішний шапці. Швидше за все, вона почула музику – це були мої перші думки. Я виглянула у коридор, озирнулася, але нікого не виявила там. Де ж її мати? А дівчинка заглянула в кімнату і побачивши дорожню сумку запитала:
А ви теж до Господа збираєтеся? Їдете?
Я ж сама не знала, як бути. Що запитати? Загубилася вона? Де батьки? Коли дитина заговорила про Бога, то я взагалі розгубилася.
З чого ти взяла, що саме до Господа? Начебто поки ще не стара, – стала я невиразно бурмотіти, приходячи в себе, – А де твоя мати?
Мама — там, вище поверхом! — дівчинка ткнула пальцем вверх.
Люди милі…
Ми зібралися в Меджугор’є, до Господа, ти не хочеш з нами?
Я взагалі заплуталася. Відразу згадала всі історії з цієї країни і не могла зрозуміти, що відбувається. Потрібно було якось викручуватися.
Де твоя мати? Може знайдемо її?
І тут з’являється матуся – біжить по сходи у напрямку до нас.
Юстинко, я ж тебе попередила, щоб ти нікуди не йшла. Чого ти не слухаєшся?
Мамо, а можна тітка з нами поїде? – запитала у матері дівчинка.
Ну якщо захоче, то нехай їде звичайно. Вибачте, я путівку оформляла на іншому поверсі, а ця малявка вислизнула з кабінету.
Трапляється, нічого страшного. Ви їдете в іншу країну? Але чому до Господа.
Ми любимо їздити по монастирях, а Юстина їх так називає.
Там є ангели! – каже дитина. І починає щось співати, наслідуючи їм.
Які ангели? – знову не розумію я.
Ну в хорі співають всяке… Сестри милосердя мають чудові голоси. Вони схожі на ангелів. – Мати Юстинки весь час перекладала для мене мову дочки.
Дякую, я все розумію. – я заусміхалася, усвідомивши все, що відбувається.
Так що, їдете? – Не вгамовувалася дівчинка.
Мені треба подумати. Я ж… – І тут я замовкла на пів слові. Адже роботи по суті вже немає. – І як називається те місце, в яке ви їдете, нагадайте?
– Меджугор’є – відповідає мати.
– Я дійсно зібралася помандрувати, – сказала я Юстині, – А ти більше постарайся нікуди не тікати від матері, добре
– Гаразд.
Я зачинила за ними двері, увійшла в Гугл і набрала потрібну мені назву. З колонок почувся спів ангелів. А потім просто сиділа і не могла наслухатися. І це було так прекрасно… Була очно така ж пісня, яку наспівувала дівчинка.
Перш ніж піти з офісу, я теж зайшла за путівкою. Але те, як я провела час з Юстинкою і її матір’ю – це окрема історія. Як з’ясувалося, Юстині за все її життя довелося провести у лікарнях дуже багато часу. Навіть не всі дорослі можуть витримати стільки випробувань.
А ця історія закінчилася наступним чином. Я приїхала з подорожі оновленою, в голові купа ідей. В душі панувало умиротворення. І тепер я задаю собі питання: Що було б, якби Юстинка тоді не постукала до мене в двері?
Нехай у вас все буде добре!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
