Я навіть уявити не міг, що відбувалося в голові моєї тещі в цей час. І одразу ж після цієї кумедної історії я зрозумів: пора купувати квартиру окремо
Ми з моєю дружиною познайомилися, коли вона ще була студенткою першого курсу, а я вже вступив до магістратури. Я її одразу ж помітив серед її одногрупниць і вирішив познайомитися. За матеріалами
Спочатку, Марина, так звуть мою дружину, не хотіла й чути про побачення і не думала про те, щоб зустрічатися зі мною, але я наполегливо її домагався і вже до початку її другого курсу ми стали парою. Я був закоханий, як і вона.
Жив я тоді в гуртожитку і часто Маринка приходила в гості. Сама ж жила в місті з батьками. Легко можна було домовитися з вахтерами, щоб Маринка залишалася у мене. Мене там за стільки років вже знали і я часто всім допомагав, тому, і мені не відмовляли в тому, щоб побути з коханою.
Коли я закінчив навчання – став шукати квартиру. Але це було складно, адже роботи тоді ще не було, а я вже хотів жити в своє задоволення або хоча б так, щоб Маринка могла жити поруч. Сяк-так знайшов собі кімнату в однієї бабусі і ще кілька років жив під одним дахом з жінкою, але не з тією, якою хотів.
Знайшов я роботу, став заробляти пристойно, а потім і Маринка погодилася жити разом.
Тоді то й покликали нас її батьки на вечерю. Ми довго сиділи, розмовляли, а потім вони запропонували нам переїхати в їх трикімнатну квартиру недалеко від центру міста. Вони обіцяли бути в своїй, а нам віддавали кімнату велику і просили в третю поселити дитину, коли буде.
Звичайно, я спочатку, не сильно зрадів. Але пізніше погодився на таке нововведення в життя. До пори до часу пожити можна.
Працював, збирав гроші на нову квартиру, Маринка теж на роботу пішла. Ніхто в нашій сім’ї не сварився і жили ми мирно. Замість дитини поки завели кота і все б добре, якби не лазив цей котяра по кухні вночі, і не будив при цьому всіх нас.
Одного разу ми знову прокинулися від того, що хтось шарудів пакетом і звук йшов з кухні. Дружина встала і почала скаржитися, що їй рано на роботу, а кіт спати не дає. Ну, я встав і вже хотів вигнати його. Іду до кухні і так голосно кажу:
– Хто там по кухні лазить? Ну, тримайся!
А дружина ще й додала з кімнати:
– Павло, зловиш цього заcрaнця, прuбuй його там, щоб знав!
Я навіть уявити не можу, що сталося в голові моєї тещі, яка встала вночі підкріпитися, а ми з дружиною вирішили, що це кіт і я йшов її бuти.
Довго ж ми сміялися від того, як я влетів на кухню, а вона з неї вибігла. Тоді я зрозумів: пора купувати квартиру окремо.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
