fbpx
життєві історії
Я навіть в магазин за хлібом і молоком не мала сили зайти. Співробітник їхав в мою сторону, тому підвіз додому. Відкривши двері, я ледь переодяглась і помила руки, а після просто звалилася на диван. Не пам’ятаю, скільки з того часу  минуло годин, як в прихожій задзвеніли ключі

Я навіть в магазин за хлібом і молоком не мала сили зайти. Співробітник їхав в мою сторону, тому підвіз додому. Відкривши двері, я ледь переодяглась і помила руки, а після просто звалилася на диван. Не пам’ятаю, скільки з того часу  минуло годин, як в прихожій задзвеніли ключі.

Мене звати Ярина. Я вийшла заміж два роки тому. Мені здається, що я дуже погана господиня.

До цього я заміжня не була. Я мешкала з батьками. Я, звичайно, допомагала мамі, іноді готувала.

Після весілля з Михайлом ми домовилися, що всі домашні справи робитимемо разом. Я працювала так само, як і Михайло. Щоправда, робота у мене не така серйозна і зарплата в мене набагато менша.

Михайло був до цього одружений. Він казав, що його колишня дружина дуже не любила готувати і не прибирала в квартирі. Вона цілими днями сиділа в телефоні чи дивилася серіали. Ось через це Михайло з нею розлучився.

А я намагалася бути доброю дружиною. Я готувала та намагалася підтримувати у квартирі чистоту. Чоловік мені, звичайно, допомагав. Але переважно всі домашні обов’язки виконувала я. А чоловік то затримувався на роботі, то ремонтував автівку, то допомагав своїм батькам.

Я все розуміла, але останнім часом мені все важче й важче справлятися із домашніми справами. І тут справа не в тому, що я стала ледачою. У мене просто чомусь немає на це сили.

Коли я приходжу з роботи, я просто валюсь з ніг від втоми. Я працюю пішим кур’єром, і цілий день проводжу на ногах. Я дуже втомлююся.

А коли я приходжу додому, мені ще потрібно їсти готувати, прибирати, прати і прасувати. А Михайло мені зовсім перестав допомагати.

Останній місяць я взагалі нічого не роблю вдома. У нас по кілька днів стоїть брудний посуд на кухні, в кутах багато пилу та павутини. А я навіть не маю сил, щоб прибрати після нашого кота.

Я, коли приходжу з роботи, лягаю на ліжко та лежу. У мене болить усе… Я нічого з собою вдіяти не можу. Я не можу змусити себе почати прибирання. Чоловік на мене почав злитися:

– Невже тобі так складно було прибрати у квартирі? Що ти робила з того часу, як прийшла додому?

Мені здається, що я взагалі не призначена для сімейного життя. А що ж буде, якщо у нас буде дитина, про яку ми так із чоловіком мріємо?

Хатньої робітниці у нас немає і на це грошей у нас точно немає, і не буде. Я розумію, що все більше стаю схожою на першу дружину мого чоловіка, яка нічого не хотіла робити.

Я також не люблю безлад, мені дуже некомфортно жити в таких умовах. Але прибирати в квартирі я теж змусити себе не можу.

Що ж мені робити? Може хтось був в схожій ситуації?

Фото ілюстративне