fbpx
життєві історії
Я не бачу нічого поганого в цій ситуації, тому з розумінням поставилася до продавчині, але слідом за мною в крамничку зайшла жіночка, років п’ятдесяти. По її поведінці було все зрозуміло: живе одна, чоловіка, або ж вже немає, або ж і ніколи не було. Ну погодьтеся, це по людині видно. Коли я прийшла додому, ще довго не могла заспокоїтись

Я не бачу нічого поганого в цій ситуації, тому з розумінням поставилася до продавчині, але слідом за мною в крамничку зайшла жіночка, років п’ятдесяти. По її поведінці було все зрозуміло: живе одна, чоловіка, або ж вже немає, або ж і ніколи не було. Ну погодьтеся, це по людині видно. Коли я прийшла додому, ще довго не могла заспокоїтись.

***

Взагалі, я не палю і вам не раджу, але тема про це виникла сама собою. Сьогодні я пішла в булочну, тому як захотілося хліба. Буває такий стан у людей, коли хочеться тільки хліба, ти йдеш за ним, а отримуєш ще й видовище.

На вході в булочну я зустрілася з єдиною продавчинею цього невеликого магазинчика. Вона, поки покупців не було, вирішила перекурити і трохи погрітися на сонечку, яке виглянуло з-за хмар.

Я привіталася і пішла до дверей очікувати. Що там тої цигарки? Хвилини дві очікування мені ніколи не були обтяжливими, а людина хоч крім булок і пиріжків наш поганий двір подивиться.

– Продавець скоро підійде, – посміхнулася я чоловікові, який, не дивлячись на оголошення “перерва 5 хвилин”, почав смикати ручку дверей. Зачинених дверей.

– Ааа! – сказав чоловік і про всяк випадок смикнув двері ще раз. Мабуть, на автопілоті. Програма запущена і повинна сама собою завершиться.

Я копирсалася в телефоні, а до нас уже поспішала продавець. Вона відкрила двері булочної і зайшла перша. Поки ми вибирали те, що можна купити, до нашої черги приєдналася тітонька.

Така звичайна жінка під 50 років з легким нальотом повноти. Продавець почала збирати моє замовлення, а тітонька раптово вирішила поспілкуватися з продавчинею:

– Я бачила, ви палите.

– Палю, – відповіла продавець не зовсім розуміючи до чого це. Я взагалі-то теж не зрозуміла. Мені в обличчя продавець не диміла і окурки об мене не гасила. Які проблеми?

– А тепер ви з хлібом працюєте! – нестримано вимовила тітонька.

– Я працюю в рукавичках, – спокійно відповіла продавчиня. Судячи з усього їй не вперше пояснювати людям такі моменти.

– Але ви ж палите! – Не вгамовувалася тітонька.

– Палю, – розмова пішла на друге коло.

– Хто палить не повинен працювати з хлібом! – нарешті донесла до нас всіх думку тітонька.

– Від того палю я чи ні, висока якість продукції не змінюється, – посміхнулася продавчиня.

– Але ви ж дихайте! – Не вгамовувалася тітонька, – І вашим диханням просочується вся продукція!

Ось тут я засміялася! Чи то від уявлення, що під час відсутності покупців продавець, ледь “зробивши свої справи”, біжить в магазин і, відкриваючи вітрини, починає дихати на булочки і пиріжки, чи то від того, що навіть моя фантазія не додумалася б до такого нереального факту.

Поки я просміялася, тітонька швидко випарувалася. Можливо, пішла купувати хліб в запакованих пакетах з заводу. Там люди, напевно, не палять, а якщо і палять, то при роботі просто затримують дихання.

Я розумію, що не всім приємний запах тютюну, але чи варто було доводити ситуацію до абсурду?

Що скажете з цього приводу? Хто правий?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page