Я розлучена з чоловіком вже п’ять років. Заміж вдруге не збираюся – не хочу, щоб моєму синові довелося звикати до чужої людини. З рідним батьком Артур постійно спілкується, так що ще вітчим йому не потрібен. Мені ж теж вистачило одного разу, тепер хочу жити вільно, для себе. На даний момент я не самотня, у мене є Мар’ян, він одружений і нас обох це влаштовує, я навіть одного разу бачила його дружину.
Я не чекаю, що Мар’ян кине сім’ю, мені це не треба, а йому подобається, що не потрібно брехати, що він піде з сім’ї, як тільки діти підростуть. Звичайно, він часто говорить, що Галину свою зовсім не любить, і ніяких відносин у них давно немає, що живуть разом заради дітей, але я в це не вірю. Так мене це, за великим рахунком, і не стосується.
Ми чудово проводимо разом час: він дарує мені дорогі подарунки, якщо ми не можемо поїхати відпочивати з ним разом, він купує мені путівку і я їду з сином. Що мені ще треба? При всьому при цьому, я – вільна жінка. Мені не потрібно готувати для нього, прати, прасувати і прибирати, для цього у нього є дружина. Зате у “всьому іншому” він супер, ми любимо експериментувати, швидше за все, цього йому якраз з дружиною і не вистачає.
Я щаслива і поки нічого не хочу міняти в своєму житті. Колишній чоловік вже знову одружений і у них є дитина. Колишній постійно говорить мені, що мене так заміж ніхто і не взяв. Я у відповідь тільки посміхаюся і думаю, що він також довго не буде і з цією дружиною, в кращому випадку, заведе коханку, в гіршому вчинить, як зі мною.
Я не вважаю себе винною перед дружиною Мар’яна. Я також не звинувачую дружину свого колишнього чоловіка, що викрала його з родини – значить, я сама в цьому винна, що не могла дати те, що йому було потрібно. Я знаю, багато хто мене засудять, але я знаю, що якщо не я, то буде на моєму місці хтось інший. Але ми, жінки, розуміємо це тільки тоді, коли чоловік іде з сім’ї.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – fansshare
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
