Ну що пилосос важко взяти чи хоч віник? Помити тарілку після себе??? Ну дорослі дівиці, заміж скоро. І хто їх таких візьме? Картоплю елементарно посмажити не можуть! Не знаю, ким і для кого виховувала їх сестра чоловіка. Враження, що взагалі дівчата без виховання росли! Але ж свекруха, у якої ми живемо, верещить: “Мої онуці!”, я їм навіть зауваження зробити не можу!
Ще восени в Київ вступили навчатися дві племінниці чоловіка і поселилися у нас. Ми з сім’єю живемо в столиці: я, чоловік, діти – 3 роки і 10-місячний малюк, – свекруха, мама мого Тараса. Треба сказати, що ми живемо з мамою чоловіка в її трикімнатній квартирі, вона сама нас свого часу запросила.
Минулого літа дві племінниці чоловіка вступили на навчання в столичні виші. Свекруха просто поставила нас перед фактом: вони будуть жити з нами, навіть не питала моєї думки. Ми прожили з ними ось вже пів року майже, і я за цей час дуже від них втомилася, бо дівчата абсолютно не привчені до домашньої роботи.
Прибирання у мене в квартирі зазвичай 1 раз на тиждень, вони допомагають, якщо я гаркну. Решту часу вони займаються своїми справами, навчаються в університеті і працюють. У вільні дні – вихідні, свята – можуть весь день просидіти у себе в кімнаті і навіть не допомогти приготувати вечерю або пропилососити, або йдуть гуляти з друзями чи кавалерами до вечора.
Я озвучувала свої претензії свекрусі, розмовляла з чоловіком. Все без толку. Говорила з племінницями, їм по 20 років, вже дорослі дівчата і повинні розуміти, що раз живете на чужій території, потрібно дотримуватись правил цього будинку.
Старша ще адекватна, у вільний час іноді сидить з дитиною, поки я готую обід чи вечерю, спілкується дружелюбно, спокійно. А молодша ж навіть не вітається, коли приходить додому, постійно з незадоволеним обличчям. Відразу йде до своєї кімнати, займається виключно своїми справами.
Якщо моя дочка заходить до молодшої племінниці чоловіка в кімнату, донечка завжди виходить у сльозах, каже, що Віка її ображає і виганяє.
Кілька днів тому взагалі з дівчатами цими стався конфлікт – поїли пізно, годині о 23, купу посуду покинули в мийці, от я вранці і висловила все, що думаю про все це, і якщо не подобається жити за нашими правилами, нехай з’їжджають, розмова була на підвищених тонах.
Наступного дня вони з’їхали. Тепер свекруха каже чоловіку, що треба допомагати фінансово племінницям, хоча в них є батьки і цілком забезпечені, але жадібні.
Я не згодна з думкою свекрухи, тому що від нас і так було достатньо допомоги за весь час. Тепер я відчуваю якусь провину за всю цю ситуацію, хоча я чудово розумію що я маю рацію. Чи варто налагоджувати стосунки з ними чи нехай буде уроком і залишити все як є? Підкажіть, прошу, порадою. Я не хочу, щоб чоловік витрачав на них наші гроші!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
