fbpx

Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула

Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю.

Я стільки разів чула про схожі ситуації, проте не думала, що сама потраплю в щось подібне. Наближається мій сьомий ювілей, і я починаю розуміти, що життя стрімко добігає фіналу. І діло навіть не в здоров’ї – мені ще пощастило. Ні, я говорю про кризу самотніх жінок, до яких я тепер належу.

Чоловік мій полинув на небо два з половиною роки тому, він був старший за мене на 11 років. І тепер я зовсім сама за живого сина, який про мене забув. Все через те, що мені так і не вдалося налагодити стосунки з невісткою.

Я ділюся своїм сумом, щоб інші мами не повторювали моїх помилок. Навіть якщо мені їх дуже важко визнати, я розумію, що сама у всьому винна. Коли я зрозуміла, що зайшла в глухий кут, було вже занадто пізно.

Зі своїм чоловіком я була не дуже близька, особливо останні 5 років шлюбу. Характер у нього був не мед, а на фоні хвороби став зовсім нестерпним. Але зараз розумію, що нам ніколи не було нудно. Ми були зайняті своїми розбірками, тому й із сином бачилися рідко. Та й Ігор зовсім зник з поля зору, як тільки одружився.

Коли у сина й невістки з’явилися двійнята, я відчувала себе потрібною як ніколи. Регулярно їздила посидіти з дівчатками, треба було лише зателефонувати! Дзвонив, переважно, син. Вони з невісткою любили відпочити удвох на вихідні. То у друзів весілля, то корпоратив, то відпустка, то побачення. Я ставилася з розумінням, та й мені в радість було.

Тільки я не завжди розуміла, як влаштовані їхні стосунки. Справа в тому, що моя невістка – вегетаріанка, і все крутиться навколо цього. Не подумайте, я до цього нормально ставлюся, але все має межі. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній, соєвий.

Сама невістка не їсть навіть цього, але моєму синові було складно перейти на таку дієту. Не кажучи вже про онуків!

Зрозуміло, коли я залишалася з дітьми, готувала теж я. Готувала з того, що було в холодильнику. І якось зважилася на серйозну розмову. Дівчатка дуже худенькі для їхнього віку, з апетитом їдять лише макарони з сиром. У невістки хоч і є план повноцінного харчування, але онукам він не подобається. Самі знаєте, як діти ставляться до риби, варених овочів та бобових.

Це Інну сильно зачепило, і вона натякнула, що коли вона готує, дівчатка з’їдають все дочиста. Можливо, воно й так, може, я не надто вправна в цьому. Але все одно вважаю, що організму, який росте, потрібно набагато більше білка. Син тоді промовчав, нічого не сказав.

З того часу наші стосунки зіпсувалися остаточно. Все тому, що я ніяк не могла зрозуміти, як таке можливо. Харчування – вибір кожного! Але ж це діти, діти цього не розуміють.

Якось принесла їм цукерки ще на минуле Різдво. У картонній подарунковій коробці, там ще різні солодощі: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула. Внучки потім розповіли, що я принесла шкідливі цукерки з пальмовою олією та хімікатами.

У результаті стався великий конфлікт, і мене попросили більше не лізти в їхнє життя зі своїми порадами. Внучки вже на той час підросли, сидіти з ними вже не треба було. І про мене забули.

Потім не стало чоловіка, і я залишилася зовсім сама у своїй величезній трикімнатній квартирі. Син більше не дзвонить, мабуть, йому невістка заборонила. Я намагалася піти з нею на контакт, але вона ігнорує усі мої запрошення.

Останнє, що вона мені сказала, так це те, що я її ображаю своїм ставленням до вегетаріанців.

Навіть не знаю, чому мені тепер важче. Від того, що я втратила сина, або через те, що не бачу улюблених онучок. Чи я права? Не знаю, просто роблю так, як мене вчили. Може, я справді не права. Зрештою, онуки здорові та щасливі, син дуже спортивний і підтягнутий, і сама невістка чудо. У той час як мій лікар радить відмовитися від жирного та смаженого.

Незабаром Новий рік, а я боюся, що мене навіть з ним ніхто не привітає. І ювілей через два тижні. Душа плаче. Я вже готова змиритися з новомодними дієтами. Аби все знову було як раніше. Але як все виправити? Я не хочу старіти сама!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page