Дружина не могла признатися дітям, що покохала іншого чоловіка, тому сказала їм, що це я “загуляв”, тому вони змушені переїхати жити іншу квартиру.
Ми з Анною познайомилися коли мені було двадцять два, а їй двадцять.
Ми довго зустрічалися, поки одного дня Анна не ощасливила мене своїм цікавим станом.
Ми з нетерпінням чекали коли появиться наш синочок.
Моя теща нам багато допомагала, коли дитинка з’явилася на світ. Мої батьки живуть в іншому місті, тому їм трудніше.
Я багато працював, щоб дружина і син нічого не потребували.
В хаті в нас був мир та спокій. Я сам іноді не вірив собі, як же пощастило мати таку дружину. Мені заздрили всі друзі та знайомі.
Коли Саші було три рочки, на світ з’явився і другий син.
Я брав підробітки, чіплявся за будь-яку роботу, щоб принести дружині більше грошей. До речі, забув написати, жили ми в квартирі моїх бабусі й дідуся, по татовій лінії.
Анна навіть на роботу не хотіла виходити, а я і не наполягав.
Коли діти підросли, Анна почала виходити гуляти з подругами.
З часом стосунки почали змінюватися в гіршу сторону.
Я не розумів, що робиться з моєю дружиною.
Я ніколи не був ревнивим, але те що вона робила, мене дивувало.
Сама ж Анна говорила, що зустрічається з подругами, чи йде на манікюр, чи брови.
Я не хотів думати про погане, тому й закривав на все очі.
Поки одного дня не прийшов додому і не застав дружину з чемоданами в руках.
Вона забрала дітей розказавши їм, що їдуть вони від мене до іншого дядька через те, що я знайшов собі іншу жінку.
Старший син йшов і сказав мені: “Як ти міг, тату?”
Я не розумів, що робити, як пояснювати.
На даний час мої хлопці вже дорослі. Я вдруге одружився. Виховую з дружиною донечку якій недавно п’ять рочків виповнилося.
З синами я спілкуюся, але все рівно відчувається від них холодок.
Вони все ж повірили мамі, і не можуть пробачити мені “зраду”, якої не було.
Ось така моя життєва історія, не весела…
Дуже хочу вірити, що час розставить все по своїх місцях!
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
