До 33 років на створення родини й дітей просто не було часу. Були романи, довгострокові або швидкоплинні, але насамперед я займалася кар’єрою, ставала на ноги. Спілкувалася з друзями, подорожувала. Сама купила машину, однокімнатну квартиру.
І ось у 31 познайомилася нарешті з тим самим принцем, що виявився козлом, який зраджує, любить своїх друзів, клуби, лазні і міцні напої понад усе.
Коли я повідомила йому, що ми станемо батьками, він, як ви здогадалися, хутенько зник з мого життя.
Мене ж вік і стабільне матеріальне становище підштовхнули до відповідального кроку: народити і виховувати малюка самостійно.
Мене підтримали мама з татом, які хоч і давно розлученні, але зберегли нормальні відносини одне з одним і зі мною. Тато живе в одному зі мною місті, тож запевнив, що на нього я можу завжди розраховувати. Та й подруги в мене надійні – одинокою я себе не відчувала.
Місяці очікування минули непомітно і швидко, я працювала, все проходило без складнощів. За місяць підготувала все в квартирі до появи малюка, хлопчика. Одне за собою помітила за цей час: говорити з немовлям, як це роблять багато жінок, під час очікування, гладити себе, співати йому колискові чи ще там проявляти якісь ніжності бажання зовсім не було.
Мене напружували ті зміни, що відбуваються з тілом, я не насолоджувалася цим часом, а, навпаки, хотілося, щоб все скоріше стало, як раніше, щоб до себе повернулася звична я сама.
Ну а сам процес появи малюка… Це щось, чого я ніколи не забуду. Стільки болю через оцю маленьку людинку!
Коли мені поклали синочка на руки, мені не хотілося притискати, пестити це створіння, через яке мені стільки довелося витримати…
Синочку вже півроку. У відсутності до нього теплих материнських почуттів я зізналася лише татові, який частенько буває у нас в гостях, допомагає мене. І, знаєте, я дуже вдячна батькові, що він мене не осудив. Сказав, що буває й так в житті, що почуття до сина можуть ще прокинутися, а можуть і ні. Час покаже…
У Назарчика є все, що необхідно дитині його віку, найкращий догляд, одяг, харчування. З природнім годуванням я вже закінчила, бо це також було нестерпно, не знаю, що жінки знаходять в цьому приємного: боляче, не зручно, виснажливо.
Тепер от хочу найняти двох нянь і вже виходити на роботу, бо це сидіння за прибиранням-годуванням з малим веде мене до деградації, я стаю сама собі не цікава, а малий мене втомлює і дратує. Можливо, коли я буду менше проводити з ним часу, наші відносини дитина-мама зміняться на краще. Принаймні, сподіваюся на це.
Автор – Олена М.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
