Я не проти була, коли діти ремонти капітальні затіяли, хоча перед весіллям всі кімнати я перебілила. Невістка закомандувала все змінити: і вікна поміняли і двері, хоча ще добротні були. На підлозі майже всюди плитка. Коли все закінчилося, я з горища давай килими знімати. – Тепер таке не модно!, – сказала невістка. – Дитинко, все у вас вийшло біло-сіре! Хоч трохи кольорами розбавимо. Та й в ноги вже тепліше буде! – І що ви думаєте, мене хтось послухав?
До того, як до нас прийшла невістка, ми думали, що живемо досить, як у нас то кажуть, по-багатому.
За своє життя я завжди дбала про затишок в оселі. В кожній кімнаті в мене є килим і на стіні і на підлозі.
Дивани застелені гарними покривалами, у серванті я тримаю вишиті салфетки, які вишивала власноруч. Є багато кришталю, все стоїть гарненько на полицях.
Виховали ми з чоловіком два сини, старший син наш вже давно як одружився. Живе він із сім’єю за кордоном. Виховує двоє вже дорослих дітей.
З ним ми майже не бачимось, адже до нас він останній раз приїжджав чотири роки назад, ну і тепер був у брата на весіллі, і то два дня без сім’ї, адже через роботу був вимушений повернутися.
Молодшому в цьому році вже виповнилось двадцять шість, і на кінець то він порадував нас, що приведе нам невістку. Я вже давно мрію, як би свої обов’язки кому перекинути.
Я вже не молода, а прийде невістка повна сил, то я їй уступлю своє місце на кухні.
Після весілля наші молодята поїхали на медовий місяць в Карпати на тиждень. А опісля ми звикали один до одного, як і до спільного життя разом.
Пів року наша невістка поводила себе скромно, я ще шкодувала її щоб не відлякати, поступово вводила в звичний для нас режим життя.
Та за пів року вони з сином розпочали ремонти в хаті робити. В нас і так всюди чисто, я перед весіллям майже кожну кімнату перебілила вапном.
Та ремонти затіяли вони капітальні, вирішили і двері і вікна міняти. Ну за пластикові вікна я не проти, бо в нас вже багато хто собі так поміняв, ну а двері в нас дуже навіть добротні, на біленько помалювати і вони ще моїх внуків переживуть.
Але як їм нема де грошей подіти но нехай роблять, думаю мені гірше з того не буде.
Всі килими я поскручувала і повиносила на горище, а вчора вже майстер закінчив роботу. Ну що сказати гроші взяв немалі, а подивитись нема на що.
Та у нас кожна кімната відрізнялась за кольором, і штори і покривала я під колір стін придбала, як і килим в кожній кімнаті підходив за кольором.
А тут кімнати просто білі, ну а штори, сірі – такі тьмяні – ну ніякі.
Смаку, вам скажу, чесно моя невістка геть немає. Питаю в неї, коли килими будем чистити і заносити, а вона мені, що килими тепер не в моді.
То як то так? Дерев’яну підлогу зняли і плитку постелили. Та то ноги можна повідморожувати. В хаті від тих ремонтів і так тьмяно стало, а килим хоч трохи око звеселять.
Та коли вона ще мої кришталі повиносила, то в мене мало серце не встало. Що за молодь пішла? Я все життя збирала все це майно, для них старалась. А їм нічого цього непотрібно.
То як так? Так то ж перед людьми соромно. Ось прийде отець на свята кропити і що він собі про нас з дяком подумає, що ми “бідося” якась.
Хоч ви мені, люди добрі, порадьте, як ту молодь до тями привести?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
